Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,

суддів: Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю: прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула у судовому засіданні 2 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2011 року.

Вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 травня 2010 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 116 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів по справі.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2011 року апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволена частково.

Вирок Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації дій засудженого за ст. 116 КК України та призначення йому покарання скасовано.

ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.

Вироком апеляційного суду встановлено, що 15 червня 2006 року близько 22.00 години в парку "50 років Жовтня" в м. Кіровограді виник конфлікт між ОСОБА_1 та його знайомим ОСОБА_17, до якого приєднався ОСОБА_2 В цей час до них підійшов ОСОБА_3 та безпричинно наніс один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_1, від якого він відскочив в сторону і почав дзвонити по мобільному телефону. Через деякий час до них під’їхали на автомобілі брати ОСОБА_18, які почали наносити удари ОСОБА_3, а ОСОБА_1, взявши металеву биту з автомобіля, наніс нею удари в область тулуба потерпілого ОСОБА_3, спричинивши йому тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння, та в результаті яких ОСОБА_3 помер на місці скоєння злочину. Засуджений ОСОБА_1 разом з братами ОСОБА_18 сів в їх автомобіль і з місця вчинення злочину зник.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорює висновки суду стосовно встановлених фактичних обставин по справі, але не погоджується з оцінкою, яку зробив апеляційний суд, суб’єктивної сторони його дій. Засуджений посилається, що умисел у нього виник раптово через протиправну поведінку самого потерпілого ОСОБА_3, що в момент нанесення ударів по тулубу потерпілого він перебував в стані сильного душевного хвилювання і не міг повністю усвідомлювати свої дії. Вважає, що кваліфікація апеляційним судом проведена невірно. З цих підстав порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції через неправильне застосування кримінального закону. Невірна кваліфікація його дій призвела до призначення апеляційним судом суворого покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Валошиної Т.Г., яка просила частково задовольнити касаційну скаргу засудженого, вирок суду апеляційної інстанції скасувати з підстав невідповідності вимогам ст. 334 КПК України, оскільки не сформульоване обвинувачення визнане апеляційним судом доведеним, а справу повернути на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційної скарги засудженого задоволенню не підлягає.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадку необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред’явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції, необхідності застосування більш суворого покарання. При цьому вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332- 335 КПК України.

Апеляційний суд, провівши судове слідство і дослідивши матеріали кримінальної справи, скасував вирок суду першої інстанції і постановив свій вирок, в якому належно сформулював обвинувачення, визнане апеляційним судом доведеним, та відповідно перекваліфікував дії засудженого ОСОБА_4 з ст. 116 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України. Тому в цій частині доводи прокурора Волошиної Т.Г. про невідповідність вироку апеляційного суду вимогам ст. 334 КПК України є безпідставними.

Стосовно доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, про невірну оцінку судом суб’єктивної сторони його дій, що потягло невірну кваліфікацію злочину і призначення суворого покарання, то вони також є безпідставними.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, зазначених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених судом при проведені судового слідства та належно оцінених.

Про умисність дій ОСОБА_1 направлених на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3, свідчать досліджені судом матеріали справи та показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, із сукупності яких суд встановив, що після виниклого конфлікту, який відбувся між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, пройшов деякий час до приїзду братів ОСОБА_18, з машини яких ОСОБА_1 взяв металеву биту і діючи навмисно, на ґрунті неприязних стосунків, що відбулися, наніс численні удари потерпілому ОСОБА_3.

Тому, виходячи з доказів, які були перевірені в судовому засіданні, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 наносив удари битою в область тулуба потерпілого ОСОБА_3 не в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник внаслідок протиправного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, а з помсти під час взаємних образ та бійки з ОСОБА_13

Законодавцем визначено, що бов’язковою умовою кваліфікації дій винного за ст. 116 КК України є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протиправного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Виходячи із встановлених апеляційним судом фактичних обставин скоєння злочину, які засудженим ОСОБА_1 не оспорюються в касаційній скарзі, апеляційний суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Висновку судово-психологічної експертизи від 24 квітня 2009 року, в якому обґрунтовується знаходження ОСОБА_1 в момент скоєння злочину в стані сильного душевного хвилювання, судом дана належна оцінка в сукупності з іншими перевіреними доказами. При цьому судом вірно застосовані вимоги ст. ст. 67, 323 КПК України, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а докази в своїй сукупності об’єктивно оцінені. Ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили.

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції і постановив свій вирок у відповідності до вимог ст. 378 КПК України із-за необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин, збільшення обсягу обвинувачення від якого ОСОБА_1 захищався в суді першої інстанції і необхідності застосування більш суворого покарання. Своє рішення апеляційний суд мотивовано обґрунтував.

Призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, які пом’якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається засуджений в касаційній скарзі, тому призначив практично мінімальний строк позбавлення волі передбачений санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

Порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну винесеного апеляційним судом вироку щодо ОСОБА_1, не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, –

вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2011 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.