5-1240к11 Про таємне викрадення брухту чорних та кольорових металів, скоєне з проникненням до приміщення складу за попередньою змовою групою осіб - 07.06.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 7 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 15 лютого 2011 року,

вироком Горохівського районного суду Волинської області від 1 грудня 2010 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого: 18 травня 2010 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 164 КК України до 120 годин громадських робіт,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки сім місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 травня 2010 року, з урахуванням переведення за правилами ст. 72 КК України менш суворого виду покарання в більш суворий, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт, і остаточно визначено ОСОБА_3 три роки сім місяців дванадцять днів позбавлення волі;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, в силу ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, на підставі якої звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання, роботи; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 17 612 гривень матеріальної шкоди та 9 000 гривень моральної шкоди.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Зазначеним вироком ОСОБА_8 та ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за вчинення за попередньою змовою групою осіб, повторно таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище за таких обставин.

У ніч на 20 липня 2010 року в лісовому масиві поблизу с. Піски Горохівського району ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 та з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном проникли у речовий склад, орендований приватним підприємцем ОСОБА_6 і таємно викрали брухт чорних та кольорових металів: 930 кг акумуляторів, що були у використанні, 7 рулонів мідних листів вагою 96 кг, 150 кг алюмінію, бензоріз "Мотор Січ-270", набір ремонтних інструментів, 5 металевих бочок, палатку для ремонту автомобіля "Ремонтна майстерня", чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 15 690 гривень.

У ніч на 30 липня 2010 року у складі тієї ж групи, там же, проникли у речовий склад, орендований тим же потерпілим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_9, звідки таємно викрали брухт чорних та кольорових металів: 2 вагонетки, 5 металевих бочок, 1 металеву кувалду, 1 тиски, 2 молотки, 135 упаковок скляних банок. З викраденим з місця вчинення злочину зникли, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду 3 300 гривень, а ОСОБА_9 – на 4 050 гртвень.

У період з 5 по 8 серпня 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_8 та особа, щодо якої матеріали справи виділені в окреме провадження, повторно проникли в орендований ОСОБА_6 та ОСОБА_9 речовий склад і таємно викрали належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 10 925 гривень.

У ніч на 16 серпня 2010 року ОСОБА_4 за попередньою змовою зі ОСОБА_7 і особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, проникли у той же склад, звідки таємно викрали належні ОСОБА_6 2020 кілограмів брухту чорних та кольорових металів на загальну суму 6 030 гривень.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок районного суду в частині призначення засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покарання скасовано Апеляційним судом Волинської області та постановлено свій вирок від 15 лютого 2011 року, яким ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України – чотири роки шість місяців позбавлення волі, ОСОБА_3 – чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного ОСОБА_3 за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 80 годин громадських робіт і остаточно ОСОБА_3 призначено покарання – чотири роки десять днів позбавлення волі.

Запропоновано суду в порядку цивільного судочинства вирішити цивільний позов ОСОБА_9 до засуджених.

У решті стягнень з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах :

- захисники – адвокат ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4, посилаються на те, що апеляційним судом не враховано ряд обставин, які пом’якшують покарання, зокрема, визнання ОСОБА_4 своєї вини та щире розкаяння у вчиненому, відшкодування ним частково заподіяної злочином шкоди, наявність постійного місця проживання і роботи, позитивну характеристику, перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, що в силу ст. 89 КК України є особою, що не має судимості і внаслідок цього прийнято помилкове рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині застосування ст. 75 КК України. Тому, з урахуванням наведених обставин і вимог ч. 2 ст. 50 КК України, захисники просять вирок апеляційного суду щодо засудженого змінити, застосувати ст. 75 КК України, на підставі якої звільнити його від відбування покарання з випробуванням;

- засуджений ОСОБА_4 висловлює доводи й прохання аналогічні доводам своїх захисників;

- засуджений ОСОБА_8 посилається на те, що апеляційний суд не у повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом’якшують покарання, і призначив суворе покарання. Тому, з урахуванням наведених обставин і вимог ч. 2 ст. 50 КК України, засуджений просить вирок апеляційного суду щодо змінити, застосувати ст. 75 КК України, на підставі якої звільнити його від відбування покарання з випробуванням;

- прокурор просить вирок Горохівського районного суду від 1 грудня 2010 року та вирок апеляційного суду від 15 лютого 2011 року по кримінальній справі щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України скасувати, а справу у цій частині – закрити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і заперечував проти задоволення касаційних скарг засуджених і їх захисників, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 на підтримання касаційних скарг, перевіривши матеріали справи і вивчивши додатково подані документи, які стосуються особистостей засуджених та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у таємному викрадені чужого майна, поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та повторно, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені наведеними у вироку місцевого суду показаннями засуджених, а також іншими зібраними у справі доказами, дослідженими судом, і в касаційних скаргах не заперечуються.

Винні дії засуджених правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Що стосується призначеного апеляційним судом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог закону, рішення про скасування вироку суду першої інстанції належним чином вмотивовано.

При визначенні виду покарання та форми його реалізації, апеляційний суд узяв до уваги ступінь тяжкості діянь, які вони вчинили, їх кількість, характер та наслідки. Врахував суд і наявність в їх діях декількох кваліфікуючих ознак, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого.

Також апеляційним судом ураховано ті дані й обставини на які є посилання у касаційних скаргах, зокрема визнання вини, щире каяття засуджених, часткове відшкодування завданих матеріальних збитків, усі дані про їх особи, сімейний стан.

Поза увагою суду не залишилася і та обставина, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини. Незважаючи на те, що відповідно до ст. 89 КК України він є таким, що не має судимості, вчинення засудженим тяжкого злочину з корисливих мотивів свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання поважати закон.

З огляду на всі ці обставини, апеляційний суд обґрунтовано призначив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання, яке за своїм розміром не є найбільш суворим, із встановленої санкції кримінального закону, та із зазначенням у вироку відповідних мотивів визнав неможливим звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Отже, покарання засудженим призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом’якшення, застосування ст. 75 КК України, як про це ставиться питання у касаційних скаргах, не убачається.

Сімейні обставини і те, що потерпілі не просили суд про суворе їх покарання, також не дають підстав для пом’якшення покарання засудженим з обранням його без позбавлення волі.

Що стосується постановленого рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині відшкодування засудженими на користь потерпілого матеріальної та моральної шкоди, то з ним колегія суддів не погоджується, а доводи касаційної скарги прокурора визнає слушними.

Відповідно до вимог ст. ст. 328, 334, 335 КПК України, при постановленні обвинувального вироку суд задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у його задоволенні, при цьому викладає в мотивувальній частині вироку підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а в резолютивній частині – прийняте по цивільному позову рішення.

З матеріалів справи убачається, що потерпілим ОСОБА_9 ще на стадії досудового слідства був заявлений цивільний позов до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення 18 062 гривень матеріальної шкоди та 9 000 гривень моральної шкоди (а. с. 272). Потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов по справі не заявлявся.

Разом із тим суд, постановляючи вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнив частково цивільний позов ОСОБА_6, стягнувши на його користь солідарно з винних 17 612 гривень матеріальної шкоди та 9 000 гривень моральної шкоди і не звернув уваги, що такий цивільний позов по справі не заявлявся.

А заявлений цивільний позов ОСОБА_10 судом першої інстанції залишився без вирішення. При цьому, як убачається з протоколу судового засідання, потерпілий у судовому засіданні показав, що йому не відшкодовано засудженими завданих матеріальних збитків діями засуджених на 14 000 гривень. Крім того, суд не заслухав пояснень позивача стосовно його вимог про відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд, перевіряючи справу, не звернув уваги на помилки суду першої інстанції і залишив вирок в цій частині без зміни.

Отже, вирок Горохівського районного суду від 1 грудня 2010 року та вирок апеляційного суду від 15 лютого 2011 року по кримінальній справі щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України підлягають скасуванню, а справа в цій частині – закриттю.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Горохівського районного суду Волинської області від 1 грудня 2010 року і вирок Апеляційного суду Сумської області від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з засуджених 17 612 гривень матеріальної шкоди і 9 000 гривень моральної шкоди – скасувати, а провадження по справі в цій частині закрити.