Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні 7 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 7 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винуватою та засуджена за те, що вона у червні 2010 року в с. Зубковичі Олевського району Житомирської області на своїй присадибній ділянці незаконно вирощувала та обробляла без мети збуту 322 рослини маку, які були виявлені та вилучені працівниками міліції 25 червня 2010 року.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор порушує питання про скасування вироку у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного покарання, просить справу направити на новий судовий розгляд, при цьому посилається на те, що суд порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК України, оскільки засуджена є матір’ю неповнолітньої дитини, яка не досягла 14-річного віку, і до неї не може бути застосоване покарання у виді обмеження волі. Крім того, вказує на м’якість призначеного засудженій покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину і кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 310 КК України є законними і обґрунтованими та у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Проте при призначенні засудженій покарання у виді обмеження волі суд допустив помилку.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на час вчинення злочину – 25 червня 2010 року - мала дитину, яка не досягла 14- річного віку – сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте суд, усупереч вимогам закону, призначив їй покарання у виді обмеження волі.

Отже, твердження у касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону є слушним.

Що стосується доводів прокурора про можливість та необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого виду покарання за цей злочин, то вони є необґрунтованими.

Як убачається з доповнень до касаційної скарги, це прохання прокурор нічим не обґрунтував.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинила злочин невеликої тяжкості, характеризується за місцем проживання позитивно, виховує двох неповнолітніх дітей, є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

За таких обставин вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене, перевірити інші доводи касаційної скарги прокурора та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 7 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.