Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,

суддів Марчук Н.О., Григор’євої І.В.,

з участю прокурора Пересунька С.В.

розглянула в судовому засіданні 14 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 вересня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 8 серпня 2006 року приблизно о 2 год. 45 хв. разом із ОСОБА_2 і невстановленою слідством особою, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у м. Дніпропетровську, вступили у попередню змову та розподілили між собою ролі на заволодіння чужого майна шляхом розбійного нападу.

З цією метою вони прослідували за раніше невідомим ОСОБА_4 до садового товариства "Шинник-2" в м. Дніпропетровську, де ОСОБА_2, діючи згідно відведеної йому ролі, напав на потерпілого, застосувавши насильство, небезпечне для життя чи здоров’я останнього. В цей же час ОСОБА_1 і невстановлена слідством особа знаходились поблизу і спостерігали за навколишньою обстановкою. Коли ОСОБА_4 спробував втекти від нападників, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стали переслідувати його, при цьому ОСОБА_2 кинув йому навздогін порожню скляну пляшку. Від удару в голову ОСОБА_4 зупинився, після чого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 напали на потерпілого і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, що зазнала нападу, нанесли потерпілому множинні удари руками і ногами в різні частини тіла, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, та відкрито заволоділи майном потерпілого, а саме: мобільним телефоном "Нокіа 1100" із сім-картою, на рахунку якої були грошові кошти, шкіряними туфлями, заподіявши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 658 грн.

В цей час невстановлений співучасник злочину знаходився неподалік від нападників, спостерігаючи за навколишньою обстановкою.

Крім того, 17 листопада 2006 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись у м. Дніпропетровську, реалізовуючи раптово виниклий умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому, використовуючи малозначний привід, разом із ОСОБА_3 підійшли до раніше незнайомого ОСОБА_5 ОСОБА_3 повалив ОСОБА_5 на землю, а потім разом із ОСОБА_1 вдвох нанесли потерпілому множинні удари ногам і руками в область голови та тулуба, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, та відкрито заволоділи майном потерпілого, а саме: мобільним телефоном "Соні Еріксон К 700і", стартовим пакетом оператора мобільного зв’язку "Джинс", з грошовими коштами на рахунку, заподіявши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 631 грн.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання особі засудженого, односторонністю і неповнотою досудового та судового слідства. Свої вимоги мотивує тим, що судом не досліджено обставини, які мають вагоме значення для вирішення питання характеру його вини, не перевірено ряд обставин та його пояснення, які ставлять під сумнів версію звинувачення, не встановлено дійсних причин вчинення злочинів. Просить скасувати вирок або пом’якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти скарги засудженого, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаргу засудженого слід визнати такою, що не підлягає розгляду, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 КПК України касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

У разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 КПК України.

У судовому засіданні під час касаційного розгляду справи щодо ОСОБА_1 встановлено, що касаційна скарга засудженим подана поза межами визначеного законом строку оскарження судового рішення. Клопотання про відновлення такого строку не надходило. У передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку питання відновлення строку на касаційне оскарження не вирішено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не підлягає розгляду.

Керуючись ст.ст. 386, 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2008 року щодо нього визнати такою, що не підлягає розгляду.