5-1257к11 Про одержання хабара в особливо великому розмірі суддею районного суду - 16.06.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Луганської області на судове рішення апеляційного суду щодо

Вироком Апеляційного суду Луганської області

від 14 вересня 2010 року виправдано

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

за ч. 2 ст. 368 КК України за відсутністю події злочину на підставі

п. 1 ст. 6 КПК України.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 1 липня 2010 року

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, раніше не судиму,

звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, а справу закрито у зв’язку з закінченням строку давності.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що, працюючи на посаді голови Харцизького міського суду Донецької області і будучи службовою особою, яка займала відповідальне становище, вчинила зловживання цим становищем, а також шляхом вимагання отримала хабар у особливо великому розмірі за наступних обставин.

22 червня 2006 року до провадження Харцизького міського суду Донецької області надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190 та ч. 2 ст. 368 КК України, яку

ОСОБА_1 прийняла до розгляду.

Приблизно в кінці червня 2006 року дружина обвинуваченого ОСОБА_4 – ОСОБА_5, звернулася через свого знайомого ОСОБА_6 до судді Носовської Л.О. з проханням про призначення чоловікові покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, обіцяючи за це грошову винагороду, не уточнюючи її розмір.

Переслідуючи мету отримання хабара, ОСОБА_1 висунула умову ОСОБА_5, яку передала через ОСОБА_6, укласти угоду про надання юридичної допомоги ОСОБА_4 з адвокатом

ОСОБА_3, через яку мала намір у подальшому передавати умови щодо розміру хабара та вирішення інших питань.

ОСОБА_5 виконала умови ОСОБА_1 та уклала з адвокатом ОСОБА_3 угоду про надання юридичної допомоги ОСОБА_4 при розгляді справи у суді.

Реалізуючи умисел на отримання хабара у великому розмірі, ОСОБА_1, яка була обізнана про наміри ОСОБА_5, передала їй через ОСОБА_3 свої умови щодо вирішення питання про призначення ОСОБА_4 покарання, а саме, що у разі передачі їй грошової винагороди у розмірі 8-9 тисяч доларів США, зможе призначити

ОСОБА_4 покарання строком на 2-3 роки позбавлення волі, але тільки у разі повного визнання ним вини в інкримінованих злочинах.

Оскільки умови ОСОБА_1 не задовольнили ОСОБА_5 та ОСОБА_4, вони неодноразово в період серпня-вересня 2006 року зверталися до ОСОБА_1 через ОСОБА_3 з проханням щодо призначення ОСОБА_4 покарання не пов’язаного з позбавленням волі, обіцяючи дати хабар у розмірі більшому ніж 9 тисяч доларів США, але ОСОБА_1 на це не погодилася і висунула остаточні умови вирішення даного питання, а саме, що вона за грошову винагороду у сумі 9 тисяч доларів США призначить ОСОБА_4 покарання у виді 3-х років позбавлення волі, але тільки у разі повного визнання ним вини в інкримінованих злочинах. При цьому ОСОБА_1 заявила

ОСОБА_3, що в разі відмови ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від передачі їй грошей на встановлених нею умовах, вона призначить

ОСОБА_4 максимальний строк покарання у виді позбавлення волі, передбачений санкцією статті 368 КК України.

3 жовтня 2006 року ОСОБА_5 за погодженням з

ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_1, звернулися з письмовою заявою до ДДСБЕЗ МВС України про вимагання ОСОБА_1 хабара у розмірі 9 тисяч доларів США.

5 жовтня 2006 року ОСОБА_5 в приміщенні юридичної консультації, яка розташована в буд. 3 пров. Коні в м. Харцизьку Донецької області передала захиснику ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 9 тисяч доларів США для подальшого вручення

ОСОБА_1 за призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

9 жовтня 2006 року ОСОБА_3 зустрілася з ОСОБА_1 в приміщенні Харцизького міського суду, який розташований в буд. 2

пров. Коні в м. Харцизьку Донецької області і просила її зменшити розмір хабара за призначення ОСОБА_4 покарання у виді 3-х років позбавлення волі, на що ОСОБА_1 погодилася та зменшила розмір хабара до 8 тисяч доларів США при дотриманні умов щодо повного визнання ОСОБА_4 своєї вини.

В цей же день ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 в приміщенні Харцизького міського суду в якості хабара 8 тисяч доларів США, що є еквівалентом 40 400 гривень, виходячи із офіційного курсу валют, а ОСОБА_1 прийняла ці грошові кошти, як хабар у великому розмірі.

9 жовтня 2006 року вказані грошові кошти в розмірі 8 тисяч доларів США були вилучені під час проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок Апеляційного суду Луганської області від 14 вересня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів. При цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону. Посилаючись на докази, які були досліджені в судовому засіданні, прокурор зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Вказує, що суд порушив вимоги закону про неупередженість при розгляді справи, надавши перевагу показанням підсудної ОСОБА_1, яка заперечувала свою причетність до вчинення злочину, і відкинув показання підсудної ОСОБА_3 та інші докази, не мотивуючи таке рішення у вироку.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник

ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 просить в задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити. Вважає, що матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_1 мають достатньо доказів, які на його думку, вказують, що кримінальна справа та досудове слідство незаконні та проведені з порушенням кримінально-процесуального законодавства. Зазначає, що апеляційний суд правильно виправдав ОСОБА_1 за відсутністю в її діях події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України на підставі п. 1 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу в повному обсязі, виправдану ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 про законність та обґрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли не доведено участі підсудного у вчинені злочину. При цьому виправдувальний вирок відповідно до ч. 1 ст. 327 КПК України повинен бути мотивованим судом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Відповідно до ст. 323 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всі сумніви відносно доведеності вини, якщо їх неможливо усунути повинні трактуватись на користь підсудного.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, повно та всебічно розглянувши обставини даної справи, прийшов правильного висновку про те, що висновки органів досудового слідства щодо обставин вчинення ОСОБА_1 вказаних в обвинуваченні неправомірних дій є недоведеними і не підтверджуються об’єктивними та достовірними доказами. Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх допустимості, достатності та відносності і дійшов обґрунтованого висновку про виправдання ОСОБА_1 за відсутністю події злочину на підставі п. 1 ст. 6 КПК України.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 не визнаючи себе винною, дала показання про те, що дійсно на початку липня після призначення справи за обвинуваченням ОСОБА_4 до слухання, до неї підходив раніше знайомий їй ОСОБА_7 та цікавився про вид і розмір покарання, яке могло бути призначене ОСОБА_4, на що вона йому відповіла, що буде розглядати справу особисто, але нічого конкретного по справі вони не обговорювали і ніяких натяків від імені ОСОБА_5 про призначення її чоловіку покарання не пов’язаного з позбавленням волі ОСОБА_7 їй не робив. Вона не висувала через ОСОБА_7 умови ОСОБА_5 та не рекомендувала укласти угоду з адвокатом ОСОБА_3 Дала зрозуміти ОСОБА_7, що нічого по справі обговорювати не буде.

Ніякі умови через ОСОБА_3, ОСОБА_8 вона також не висувала, в тому числі і про призначення ОСОБА_4 покарання 2-3 роки позбавлення волі при умові визнання ним вини за 8-9 тисяч доларів США.

Із показань ОСОБА_7 вбачається, що на прохання

ОСОБА_5 він зустрічався з ОСОБА_1, але ніяких розмов про передачу грошей за позитивне рішення він не вів і ОСОБА_9 не рекомендувала через нього адвоката ОСОБА_3 для захисту

ОСОБА_4 в суді. Це підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 на підставі

п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, де вказано, що по справі не встановлено, що ОСОБА_7 сприяв ОСОБА_5 в даванні хабара ОСОБА_1 чи в отриманні хабара ОСОБА_1 від ОСОБА_8.

За таких обставин сам факт укладення договору про надання юридичної допомоги ОСОБА_4 захисником ОСОБА_3 не може свідчити про те, що це було зроблено за вимогою ОСОБА_1 з метою отримання хабара від ОСОБА_8 через ОСОБА_3

Як вбачається зі змісту вироку суду, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні й твердження ОСОБА_8 про факт вимагання у неї хабара ОСОБА_1 Показання ОСОБА_8 в цій частині нестабільні, суперечливі та не підтверджуються матеріалами справи.

Так, 5 жовтня 2006 року на досудовому слідстві ОСОБА_8 пояснила, що 6 липня 2006 року при укладенні договору з ОСОБА_3 про надання юридичної допомоги в суді ОСОБА_4, вона повідомила ОСОБА_3 про те, що саме її – ОСОБА_3 для захисту в суді інтересів її чоловіка рекомендувала голова Харцизького міського суду ОСОБА_1 Однак, ці її покази суперечать показам ОСОБА_3, яка на досудовому слідстві заявила, що до 6 липня 2006 року вона не знала того, що саме ОСОБА_1 буде розглядати справу по обвинуваченню ОСОБА_4 і дізналась про це після укладення договору про надання ОСОБА_4 юридичної допомоги.

Посилання прокурора на те, що у вироку суду вказано, що органом досудового слідства не було встановлено час вчинення злочину, всупереч данним протоколу судового засідання, де було встановлено конкретний час та фактичні обставини справи вчинення злочину, не є підставою для його скасування, оскільки це порушення не перешкодило чи могло перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Крім того, прокурор вказує на те, що суд необґрунтовано взяв до уваги показання ОСОБА_1 про те, що вона взяла в кабінеті працівника суду ОСОБА_10 газети, після чого зустріла ОСОБА_3, яка повертаючи їй журнали могла з помсти чи інших мотивів покласти між газетами та журналами папку з грошима, оскільки такі свідчення спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10

Однак, такі доводи прокурора колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки до показань свідка ОСОБА_10 про те, що

9 жовтня 2006 року приблизно о 10 год. до неї зайшла ОСОБА_1 та вони домовились, що періодику ОСОБА_10 занесе їй після обіду, суд обґрунтовано віднісся критично та не прийняв їх до уваги як доказ, оскільки минув великий проміжок часу між подіями та допитом її на досудовому слідстві, у зв’язку з чим вона могла не пам’ятати подробиць подій.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд безпідставно поставив під сумнів достовірність записів обшуку та відеоспостереження в кабінеті ОСОБА_1 суд також вважає необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, за висновками фоноскопічної експертизи ці плівки мають ознаки електронного монтажу. На той час у зв’язку зі знищенням апаратури, на якій проводився запис, не можливо було підтвердити чи спростувати вказаний висновок експерта. Також було встановлено, що якість зображення не дозволяє чітко відобразити детальний вид окремих предметів, а тому суд обґрунтовано з урахуванням того, що зазначений висновок експерта не має наперед установленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, поставив його під сумнів.

Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги закону про неупередженість при розгляді справи, надавши перевагу показанням підсудної ОСОБА_1, яка заперечувала свою причетність до вчинення злочину, і відкинув показання ОСОБА_3 та інші докази, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами кримінальної справи.

Оскільки, в постанові про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 на підставі ст. 49 КК України, судом не було встановлено у вчиненні саме яких дій він вважає її вину доведеною, а навпаки, закриваючи кримінальну справу відносно ОСОБА_3, суд не з’ясовував питання про доведеність вини не тільки відносно

ОСОБА_1, а також і відносно ОСОБА_3.

Посилаючись у скарзі взагалі на неповноту досудового і судового слідства, прокурором не наведено конкретних доводів, які б про це свідчили, в результаті перевірки матеріалів справи колегією судів таких недоліків також не було встановлено.

Таким чином, вироком суду мотивовано спростовано пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення в отриманні хабара, а сам факт виявлення в папці серед паперів 8 000 доларів США, як не доведений, суд вірно розтлумачив на користь ОСОБА_1 та виправдував її за відсутністю події злочину.

Під час досудового слідства і розгляду справи в судовому засіданні порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку суду щодо ОСОБА_1, не допущено.