Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Сахна Р.І., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 7 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 грудня 2010 року.

Вироком Шаргородського районного суду Вінницької області

від 7 жовтня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 6 липня 2010 року за ч. 2 ст. 164 КК України до покарання у виді 160 годин громадських робіт,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України до покарання призначеного ОСОБА_1 за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 6 липня 2010 року у виді 160 годин громадських робіт, а саме переведено менш суворий вид покарання в більш суворий його вид та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 14 днів.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 грудня 2010 року вищевказаний вирок суду скасовано в частині призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, та постановлено вважати засудженим ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі, визначеного судом першої інстанції, а саме строком на 3 роки 14 днів.

У справі також засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, за обставин викладених у вироку, 13 червня 2010 приблизно о 23 годині в стані алкогольного сп’яніння за попередньою змовою з ОСОБА_2 проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та з приміщення сараю, що знаходиться на території вказаного домоволодіння, таємно викрали належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 1 370 грн 90 коп.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції кримінального закону при призначенні йому покарання, просить судові рішення щодо нього змінити та пом’якшити покарання. Вказує на те, що покарання призначене за попереднім вироком у виді 160 годин громадських робіт він фактично відбув, що судом не було взято до уваги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив касаційну скаргу задовольнити частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою та повинні бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із вироком, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляцією на вказане судове рішення. За змістом якої, засуджений звертав увагу на те, що покарання за попереднім вироком він відбув по 30 вересня 2010 року та долучав до неї ксерокопії табелів виходу на роботу для відбування покарання у виді громадських робіт при сільській раді. Однак, апеляційний суд не перевірив достовірність ксерокопії табелів виходу на роботу до сільської ради

ОСОБА_1 за вересень місяць ( а. с. 129) та на підставі ст. 72 КК України, перевівши невідбуту частину покарання за попереднім виром у виді громадських робіт (менш суворий вид покарання в більш суворий його вид) приєднав до призначеного покарання за ч. 3 ст. 185 КК України 14 днів позбавлення волі.

Відповідно до вимог закону апеляційний суд повинен був ретельно вивчити й проаналізувати доводи, зазначені в апеляції засудженого, з урахуванням наявних у справі доказів із тим, щоб жоден із них не залишився без відповіді в ухвалі. Крім того, в ухвалі необхідно було навести обґрунтовані міркування, якими спростовуються викладені в апеляціях доводи.

За таких обставин, колегія суддів касаційного суду вважає, що при перевірці апеляції ОСОБА_1 апеляційним судом порушено вимоги

ст. 377 КПК України, у зв’язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому її слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 фактично не визначив принцип остаточного призначення покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

При новому апеляційному розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд повинен ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку, перевірити доводи апеляції ОСОБА_1, врахувавши доводи його касаційної скарги, прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке необхідно викласти відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.