Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 4 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Донецька від 5 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2010 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Цим же вироком було засуджено ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК України, вирок щодо якого не переглядається.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_7 560 гривень матеріальної шкоди та 1 500 гривень моральної шкоди. Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 8 ст. 6 КПК України у зв’язку з його смертю. Вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона 24 травня 2008 року, маючи умисел на напад з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7, вступила у попередню змову зі ОСОБА_6 та особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження. ОСОБА_5, володіючи інформацією про потерпілого, стала ініціатором злочинної змови і організатором злочину. Розробивши план проникнення у тимчасове житло потерпілого ОСОБА_7 та визначившись в об’єктах свого злочинного посягання, реалізуючи свій злочинний умисел у вказаний день приблизно о 14-й годині, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 та особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, проникли у приміщення квартири АДРЕСА_1 в Київському районі м. Донецька, де напали на ОСОБА_7 і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров’я потерпілого, яке виразилось у нанесенні множинних ударів руками і ногами в область тулуба і голови, відкрито заволоділи грошима в розмірі 400 гривень, мобільним телефоном "Соні Еріксон Т230" вартістю 70 гривень з сім-картою мобільного оператора "МТС" вартістю 25 гривень із залишком грошових коштів на рахунку – 23 гривні, ноутбуком "АCЕR-MT2413" вартістю 1 500 гривень з картою пам’яті "Kingston" об’ємом пам’яті 4 Гб вартістю 160 гривень, які належали ОСОБА_7, після цього з місця вчинення злочину зникли і розпорядилися викраденим майном на власний розсуд. У результаті розбійного нападу потерпілому ОСОБА_7 згідно висновку судово-медичної експертизи № 2331 від 4 червня 2008 року були заподіяні крововилив, садно обличчя і шиї, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягло короткочасний розлад здоров’я.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, поставила питання про зміну судових рішень щодо неї. Зокрема, зазначала про неправильну кваліфікацію її дій та порушення права на захист, оскільки заперечення на протокол судового засідання були розглянуті без її участі. Просила врахувати, що вона раніше не судима, її стан здоров’я та перекваліфікувати її дії на ст. 186 КК України і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Як убачається із матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, обґрунтовані наявними у матеріалах справи доказами, зокрема ретельно перевіреними в судовому засіданні та об’єктивно оціненими у вироку в сукупності з іншими зібраними у справі доказами, показаннями самої засудженої, яку було допитано під час досудового слідства за участю захисника.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо неповноти і однобічності досудового чи судового слідства та невідповідності викладених у вироку висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Тому доводи засудженої ОСОБА_5 у цій частині в касаційному порядку перегляду не підлягають.

За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні

нападу на ОСОБА_7 з метою заволодіння його майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням у житло (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Докладні мотиви щодо оцінки доказів із дотриманням вимог ст. 334 КПК України наведено у вироку суду.

Апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляції доводи засудженої та потерпілого і на їх спростування також навів в ухвалі мотиви, які ґрунтуються на матеріалах справи.

Злочинні дії ОСОБА_5 районний суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 187 КК України.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, фактичні обставини, дані про особу винної, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення. З урахуванням всіх даних у сукупності, суд визнав можливим призначити засудженій покарання у виді позбавлення волі за розміром у мінімальній межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 187 КК України.

Підстав вважати призначене покарання надмірно суворим колегія судів не вбачає.

Стан здоров’я засудженої також не дає підстав для пом’якшення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Розгляд судом першої інстанції зауважень на протокол судового засіданні без участі засудженої ОСОБА_5 не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою зміну чи скасування судових рішень.

Під час перевірки матеріалів справи також встановлено, що органи досудового слідства, суди першої та апеляційної інстанцій істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які б мали наслідком безумовне скасування постановлених щодо засудженої судових рішень, не допустили.

Клопотання ОСОБА_5 про виклик її для дачі пояснень в засіданні суду касаційної інстанції задоволенню не підлягає. Згідно з ч. 1 ст. 391 КПК України таке клопотання при касаційній перевірці судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК України, не є обов’язковим для касаційного суду, а необхідності в її виклику колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Київського районного суду м. Донецька від 5 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої – без задоволення.