Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Вишняку О.М.

з участю прокурора - Гудименко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-Клуб "Прибій"

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області

за участю Дніпропетровської міжрайонної екологічної прокуратури

про визнання протиправними дій та скасування припису, постанови та наказу, -

20.08.2013 р. з позовом про визнання незаконною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (далі Інспекція) про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, визнання незаконним та скасування наказу Інспекції та припису звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт-Клуб "Прибій" (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що на нього було накладено штраф за правопорушення, яке він не скоював, а постанова про накладення штрафу підписана не уповноваженою на те особою. Посилаючись на протиправність припису, постанови та наказу, Товариство просило задовольнити позов.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції № 18ПР від 24.07.2013 р.; визнано протиправним та скасовано припис Інспекції про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.07.2013 р. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах скасовано та позов в цій частині задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції № Д-74-Ю від 6.08.2013 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 51615 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкових висновків в частині обґрунтованості позовних вимог щодо скасування постанови.

У своїх запереченнях позивач вважає рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання Товариством вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 25.07.2013 р., винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та прийнято постанову від 6.08.2013 р. про накладення на Товариство штрафу за правопорушення, передбачене абз.2 п.6.ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Задовольнивши адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування постанови Інспекції від 6.08.2013 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що її прийнято не вповноваженою на це особою - начальником інспекції архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області.

Відповідачем оскаржується законність постанови апеляційного суду в частині, що стосується визнання протиправною та скасування постанови Інспекції № Д-74-Ю від 6.08.2013 р., в зв'язку з чим колегія суддів не входить в обговорення питання щодо правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо решти вимог адміністративного позову.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент винесення постанови від 6.08.2013 р.) справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону обумовлено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1995 р. N 244 (244-95-п) передбачено, що справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами, а накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та уповноважені ним його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники у межах своїх повноважень.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президент України 8.04.2011 р. № 439/2011 (439/2011) передбачено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади який забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому, відповідно до статті 6 Положення Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Таким чином, територіальним органам Інспекції, зокрема її начальникам, надано право накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

З огляду на це помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що постанова про накладення штрафу від 6.08.2013 р., винесена начальником інспекції архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, є незаконною через те, що її прийнято особою, яка не мала не це відповідних повноважень, відтак апеляційним судом помилково скасовано постанову суду першої інстанції в цій частині.

Оскільки відповідачем надано належні докази того, що Товариство здійснювало експлуатацію та використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування постанови Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 6.08.2013 р. є правильними та такими, що відповідають обставинам справи.

Відповідно до статті 227 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. скасувати, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.