Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Рибченка А.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року

у справі № 2а-6225/12/1370 (876/3669/13)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Будсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Глобал Будсервіс")

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ "Глобал Будсервіс" звернулось у липні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000351530 від 28.02.2012 року та № 0001381530 від 13.04.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Глобал Будсервіс" у 2004-2006 роках придбало та зареєструвало право власності на два комплекси складських будівель, що по вул. Глинянський Тракт, 40а у м. Львові.

В ході виготовлення, за замовленням ТОВ "Глобал Будсервіс", технічної документації для укладення договору оренди земельної ділянки за цією адресою ПП "Центр ринкових досліджень" звернулося до Львівського міського управління земельних ресурсів із запитом щодо статусу земельної ділянки, на якій розташовані складські приміщення позивача.

На цей запит Львівське міське управління земельних ресурсів листом № 40/1460-01-19 від 18.06.2004 року повідомило, що згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка площею 4,952 га на вул. Тракт Глинянський, 40а у м. Львові перебуває у фактичному користуванні агрофірми "Провесінь"; за категорією земель вона відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Погодженням технічної документації, що була виготовлена ПП "Центр ринкових досліджень" для розгляду Львівською міською радою питання про надання в довгострокову оренду ТОВ "Глобал Будсервіс" цієї земельної ділянки, передбачено зміну цільового призначення земельної ділянки - на землі промисловості, а також її функціонального використання - на комерційне використання.

Звернення ТОВ "Глобал Будсервіс" до Львівської міської ради від 21.10.2004 року про надання земельної ділянки в оренду згідно згаданої технічної документації залишено міськрадою без відповіді, а відповідно до ухвали Львівської міської ради № 2440 від 26.05.2005 року спірна земельна ділянка, що належала ВАТ "Агрофірма "Провесінь", зарахована до земель м. Львова; при цьому питання про зміну цільового призначення чи функціонального використання згаданої земельної ділянки Львівською міською радою не вирішувалося.

Повторне звернення позивача до Львівської міської про укладення договору оренди земельної ділянки також залишене без розгляду, у зв'язку з чим ТОВ "Глобал Будсервіс" у 2008 році звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо надання товариству в оренду земельної ділянки та спонукання до укладення договору оренди.

Рішенням цього суду у справі № 15/108 від 18.04.2008 року визнано незаконною бездіяльність відповідача та зобов'язано його розглянути заяву ТОВ "Глобал Будсервіс" про надання в оренду земельної ділянки площею 3,7117 га для обслуговування комплексу складських споруд.

На виконання цього рішення управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради листом від 19.06.2008 року повідомило підприємство про підготовку проекту ухвали "Про користування ТОВ "Глобал Будсервіс" земельною ділянкою на вул. Тракт Глинянський, 40-а в м. Львові", а також про процедуру його візування у відповідних структурах для винесення на розгляд чергової сесії ради.

Як на час виникнення спірних правовідносин щодо сплати земельного податку за вказану земельну ділянку, так і на час розгляду справи в суді, Львівською міською радою рішення щодо надання (чи відмову в наданні) ТОВ "Глобал Будсервіс" земельної ділянки на вул. Тракт Глинянський, 40-а в м. Львові, а також щодо зміни її цільового призначення (функціонального використання) не приймалися.

27.01.2011 року ТОВ "Глобал Будсервіс" подало до ДПІ у Личаківському районі м. Львова податковий розрахунок земельного податку за 2011 рік з додатками від 20.01.2011 року, згідно із яким використання земельної ділянки визначено як обслуговування сільськогосподарських будівель, а земельний податок за спірну земельну ділянку задекларовано як за землі сільськогосподарського виробництва в розмірі 3 відсотки від суми земельного податку, що складає 4451,37 гривня.

24.11.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Глобал Будсервіс", за результатами якої було складено акт № 34/153/32801172 від 24.11.2011 року.

На підставі висновків зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000351530 від 28.02.2012 року, яким за порушення п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "земельний податок" на 368 948,29 гривень, у тому числі 284 510,08 гривень за основним платежем та 84 438,21 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001381530 від 13.04.2012 року, яким за порушення п. 274.1 ст. 274 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "земельний податок" на 172 568,16 гривень (основний платіж).

Підставою для прийняття цих податкових повідомлень-рішень були висновки ДПІ у Личаківському районі м. Львова про те, що за функціональним використанням вказана земельна ділянка належить до категорії земель комерційного використання, а відтак ставка земельного податку має бути значно вищою. При цьому він виходив із того, що з переходом права власності на нерухоме майно автоматично змінилося функціональне використання земельної ділянки.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до вимог статей 193, 194, 201 Земельного кодексу України та статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є відомості Державного земельного кадастру.

Судами встановлено, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка в м. Львові по вул. Тракт Глинянський, 40а площею 4,952 га (в межі якої входить земельна ділянка, на якій розташовані складські будівлі ТОВ "Глобал Будсервіс") за категорією земель (цільовим призначенням) числиться як землі сільськогосподарського призначення з 2000 року й по теперішній час. При цьому, питання про зміну цільового призначення чи функціонального використання згаданої земельної ділянки Львівська міська рада не вирішувала.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 20 Земельного кодексу України).

За приписами частин першої-другої ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщенні на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вона розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власник землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Щодо посилання відповідача на висновок державної землевпорядної експертизи № 1932 від 27.10.2004 року, то суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що він стосується погодження технічної документації на спірну земельну ділянку для передачі в оренду ТОВ "Глобал Будсервіс" для обслуговування комплексу складських споруд, при тому, що передача земельної ділянки не була здійснена; крім того, даний висновок стосується іншого періоду, ніж той, у якому виникли спірні правовідносини.

Крім того, на запит суду відділ Держземагенства у м. Львові Львівської області листом № 40/01-16/8 від 09.01.2013 року підтвердив, що згідно земельно-кадастрових даних, земельна ділянка на вул. Тракт Глинянський, 40а у м. Львові (згідно плану земельної ділянки, що є в матеріалах справи № 2а-6225/12/1370) відноситься до земель міста Львова, що не надані у власність або користування (ухвала Львівської міської ради № 2440 від 26.05.2005 року). Попередньо вказана земельна ділянка входила в межі земельної ділянки площею 4,9520 га, яка знаходилася в користуванні агрофірми "Провесінь" без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування. За категорією земель дана земельна ділянка з 2000 року по даний час відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що при обчисленні нормативної грошової оцінки податковим органом неправомірно використано довідку управління Держкомзему у м. Львові № 40/6/43 від 10.02.2012 року, згідно якої нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки на вул. Тракт Глинянський, 40а у м. Львові для земель комерційного використання у 2012 році становить 2203,00 гривні, оскільки дану відповідь надано на запит податкового органу від 08.02.2012 року № 2946/10, яким самостійно визначено вид використання земельної ділянки, при тому, що податковим органом не надано будь-яких доказів щодо комерційного використання земельної ділянки та віднесення до такої категорії згідно земельно-кадастрових даних.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивач правомірно застосував ставку земельного податку у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого як 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнту індексації) відповідно до положень статей 274, 275 та 276 ПК України, а тому є вірним й висновок судів про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, судом апеляційної інстанцій було зазначено, що викладені у справі обставини також були встановлені іншим судовим рішенням - постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року у справі № 2а-3112/12/1370 між тими сторонами і за аналогічним позовом, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2013 року (справа № 125897/12/9104), що відповідно до приписів частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року у справі № 2а-6225/12/1370 (876/3669/13) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.