2а-7743/11/1270 Про визнання протиправними дій ДПІ, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість, стягнення суми бюджетного відшкодування - 06.08.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" та Головного управління державного казначейства України в Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 по справі № 2а-7743/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю"

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

до Головного управління державного казначейства України в Луганській області

за участі прокуратури Луганської області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування, -

У вересні 2011 року Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 19.08.2011 № 0000632301, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 3 917 657,00 грн. та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у зазначеній сумі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 позовні вимоги задоволено частково, визнано протипраним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 3 917 657,00 грн., в задоволенні рашти позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято рішення про визнання протипраним та скасовання оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 3 417 657,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 3 417 657,00 грн., в задоволенні рашти позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог Стахановська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області та Головне управління державного казначейства України в Луганській області подали касаційні скарги, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Товариство також, не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, до Вищого адміністративного суду України подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" (229-2013-п) , у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Стахановську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області на його правонаступника - Стахановську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Переглянувши матеріали справи та касаційні скарги, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції декларацію з ПДВ за травень 2011 року з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Відповідно до податкової декларації з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань на загальну суму 3 917 657,00 грн. Позивачем було прийнято рішення про відшкодування зазначеної суми ПДВ та подано заяву про повернення сум бюджетного відшкодування, що стало підставою для проведення фахівцями податкової інспекції перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 15.08.2011 № 246/23-05389959 та встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 3 917 657,00 грн. внаслідок не непідтвердженості сплати податку до бюджету постачальниками позивача, а також наявності по ланцюгам постачання до виробника "сумнівних" господарюючих суб'єктів (відсутні за юридичною адресою, порушено справи про банкрутство, тощо), які також не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності, що було виявлено шляхом автоматизованого співставлення за допомогою "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів."

На підставі акта перевірки та зазначених висновків Державною податковою інспекцією прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від факту сплати контрагентами позивача сум податку до бюджету. Також суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту квітня 2011 року суму ПДВ по податковій накладній, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних лише у травні 2011 року.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За визначенням пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

А, відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції приходить до висновку, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, як не залежить таке право і від наявності чи відсутності необхідних умов (матеріальних, трудових) для здійснення відповідної господарської діяльності.

Крім того, судами встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинних документів (договори, податкові та видаткові накладні, акти приймання - передачі, платіжні документи).

При вирішенні справи судом також враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення податкових накладних були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин.

Також суд зазначає,що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по сплаті податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Щодо включення до складу податкового кредиту квітня 2011 року суму ПДВ по податковій накладній, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних лише у травні 2011 року слід зазначити наступне.

Норми ст. 201 ПК України, до яких відсилають правила п. 198.6 ст 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у п. 201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За п. 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом восьмим п. 201.10 ст. 201 ПК покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов'язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Із системного аналізу наведених правовиз норм вбачається, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК (2755-17) , що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки ввизначені для складання та подання податкової звітності з ПДВ.

Слід також зазначити, що згідно зі ст. 201 ПК України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку -продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру.

Таким чином суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту квітня 2011 року суму ПДВ по податковій накладній виписаній від 22.04.2011, яка хоча і з запізненням, проте була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (06.05.2011) як того і вимагають норми податкового законодавства.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що, як встановлено судами, у позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів, які мали спеціальну правосуб'єктність, а також реальність вчинених господарських операцій та сплату коштів за отриманий товар (послуги), зокрема суму ПДВ, висновок суду першої інстанції про правомірність формування та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ у сумі 3 917 657,00 грн. ґрунтується на вимогах чинного законодавства.