Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Маслія В.І.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М. - Україна" звернулося з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2014 року № 100270001/2014/300040/2; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 18.02.2014 року № 100270001/2014/00130.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 14.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2014 р. № 100270001/2014/300040/2. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.01.2014 року № 01/2014, укладеного між ТОВ "Т.Б.М.-Україна" та фірмою "Roto Frank Okucia Budowlane Sp.z.o.o." (Польща) позивачем на митну територію України ввозився товар поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон та дверей, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатній основі.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна за одиницю товару вказана у специфікаціях до даного контракту в євро.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що умови оплати за контрактом здійснюються шляхом 100 % передплати від вартості партії товару.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що сторони при визначенні умов поставки використовують прийняті умови ІНКОТЕРМС 2000 Міжнародної торгової палати та поставка здійснюється на умовах FCA - Варшава.

Митна вартість товару заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості № 100270001/2014/201992 від 17.02.2014 року за основним методом, тобто за ціною договору (контракту).

Позивачем до вантажної митної декларації були додані документи, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2014 року № 01/2014; додаткова угода № 1 від 01.01.2014 року; довідка про транспортні витрати № 09-т від 14.02.2014 року; документ про страхування 817/1246 від 14.02.2014 року; прайс-лист виробника; Рахунок - фактура (інвойс) 2430152974; пакувальний лист; договір на перевезення 120418; сертифікат походження товару; договір страхування від 21.06.2010 року; додаткова угода № 817/1246 від 14.02.2014 року; рішення Укрметрстандарт; накладна CMR 437841.

Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 18.02.2014 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/300040/2 за яким митна вартість товару визначена за другорядним методом, а саме за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

Також, прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації № 100270001/2014/00130 від 18.02.2014 року.

Коригування митної вартості товару відповідачем здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять неточності (в п. 4.3 контракту вказано, що в ціну товару включені послуги по завантаженню товару в транспортній засіб. Разом з тим до митного оформлення надана довідка про транспортні витрати від 14.12.2014 року № 09-т, в якій зазначені витрати на завантажувально-розвантажувальні роботи. В зазначеній довідці про транспорті витрати невірно зазначена загальна сума перевезення. В прайс-листі виробника від 01.04.2013 року б/н не зазначені умови поставки).

У зв'язку з наведеними обставинами, 17.02.2014 року відповідачем шляхом направлення електронного повідомлення витребувано від позивача додаткові документи: копію митної декларації країни виробника; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На даний запит митний орган повідомлено, що всі наявні документи відповідно до п.3 ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості надані. Інші документи надати не має можливості.

Товар було випущено у вільний обіг із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а ч. 6 ст. 54 МК України, передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав, передбачених цією частиною.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.

Проте, обставини, встановлені судами у цій справі, свідчать про те, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості, подавалися необхідні обов'язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів. При цьому, митним органом не доведено наявності розбіжностей, які б впливали на правильність визначення позивачем митної вартості товару.

Згідно з положеннями ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до п. 5, 6 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи, в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, яка підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.

Крім того, відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також об'єктивну можливість і спроможність відповідача на підставі наданих позивачем документів визначити цю ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними ст. 58 Митного кодексу України.

Так, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не надано додатково витребуваних митним органом документів, оскільки судом встановлено, що позивачем для визначення митної вартості товару за першим методом були надані всі передбачені Митним кодексом України (4495-17) документи.

Враховуючи викладене, будь-яких інших переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків у частині задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.