Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Заїки М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Промислово-виробничого кооперативу "Арабат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року по справі № 2а-5047/09/0470

за позовом Промислово-виробничого кооперативу "Арабат" (далі - ПВК "Арабат")

до прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим

Пивоварова І.К.

про визнання дій протиправними,

У березні 2009 року ПВК "Арабат" звернувся до суду з позовом до прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим Пивоварова І.К. про визнання протиправними дій щодо обмеження права кооперативу на здійснення фінансово-господарської діяльності, а його членам брати участь в господарській діяльності, а також управлінні кооперативом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що прокурором Ленінського району Автономної Республіки Крим Пивоваровим І.К. до Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим заявлено клопотання про забезпечення позову, такі дії відповідача направлені проти права позивача вести фінансово-господарську діяльність, а також перешкоджають ПВК "Арабат" приймати рішення, які належать до його внутрішньої організаційної діяльності та виключної компетенції керівника кооперативу або його членів, що і стало підставою звернення до суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим перебуває справа за позовом прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ПВК "Арабат" про визнання незаконним рішення зборів Промислово-виробничого кооперативу "Арабат" від 18 травня 2008 року, оформленого протоколом № 1/05-06 загальних зборів від 18 травня 2006 року

Прокурором Ленінського району Автономної Республіки Крим Пивоваровим І.К. заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ПВК "Арабат" проводити загальні збори кооперативу, приймати будь-які рішення щодо реєстраційних дій відносно внесення змін до Статуту, приймати рішення щодо зміни юридичної адреси, змінювати голову ПВК "Арабат".

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (1789-12) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.

Згідно частини 1 статті 45 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Статтею 46 зазначеного кодексу передбачено, що органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що прокурор має право звернутися до суду із заявою про захист прав та інтересів інших осіб, зокрема, громадян та на підставі наданих, як позивачу прав може заявляти клопотання: про залучення до участі в справі всіх заінтересованих осіб, про витребування необхідних доказових матеріалів, про забезпечення доказів і позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог ПВК "Арабат".

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,

Касаційну скаргу Промислово-виробничого кооперативу "Арабат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.