Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Ємельянова В.І., Швець В.В.,

секретар Сперкач Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р. у справі за позовом ВАТ "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України, треті особи: Департамент безпеки Міністерства інфраструктури України, Державне підприємство "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут", про зобов'язання вчинити певні дії,

У квітні 2014 року ВАТ "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" звернулося до суду з позовом до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України, треті особи: Департамент безпеки Міністерства інфраструктури України, Державне підприємство "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут", в якому з урахуванням уточних позовних вимог просило зобов'язати Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України у десятиденний термін погодити текстові документи ТЗ 29.1-00234844-160-2012 "Автобуси ТУР А 303 та їх модифікації" та ТУ У 29.1-00234844-220-2012 "Автобуси ТУР А 407 та їх версії" у наданій позивачем як розробником редакції, включно п. 1.1, а також звернути увагу керівництва відповідача на низький технічний рівень освіти та перевищення службових повноважень працівниками, які відповідали за погодження технічної нормативної документації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2014 р., залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" просить скасувати судові рішення та задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" звернулося до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України з проханням погодити текстові документи ТЗ 29.1-00234844-160-2012 "Автобуси ТУР А 303 та їх модифікації" та ТУ У 29.1-00234844-220-2012 "Автобуси ТУР А 407 та їх версії". Листами від 13.03.2014 р. № 45/973 та від 06.08.2013р. № 45/3567 Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України повідомив позивача про зауваження до поданих технічного завдання та технічних умов.

ВАТ "Український інститут автобусо-тролейбусобудування", не погоджуючись із зауваженнями відповідача, звернувся до суду з позовом про зобов'язання Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України погодити текстові документи ТЗ 29.1-00234844-160-2012 "Автобуси ТУР А 303 та їх модифікації" та ТУ 29.1-00234844-220-2012 "Автобуси ТУР А 407 та їх версії" у наданій позивачем як розробником редакції, включаючи п. 1.1 вказаних нормативно-технічних документів.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що виробництво автобусів на базі таких, що були у використанні автомобілів (шасі), не може здійснюватися, оскільки така діяльність відповідно до чинного законодавства є переобладнанням, а реєстрація в органах Державтоінспекції таких автобусів заборонена.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

За змістом ст. 30 Закону України "Про дорожній рух" конструкція транспортних засобів повинна відповідати вимогам сучасних правил, нормативів і стандартів, встановленим рівням викидів забруднюючих речовин в атмосферу, а нормативно-технічна документація має бути узгоджена з відповідними уповноваженими державними органами.

Як вже зазначалось, даний спір виник з приводу законності вимог Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України щодо зазначення в технічних умовах та технічному завданні про виготовлення автобусів саме на нових шасі.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про дорожній рух" переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Відповідно до абз. 1 п. 9 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 (1388-98-п) , до державної реєстрації не допускаються автобуси, що переобладнанні з автомобілів, які призначалися для виконання інших функцій, за винятком таких автобусів, зареєстрованих до 01.04.2008 р.

Положеннями ст. 37 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що експлуатація незареєстрованих транспортних засобів забороняється.

З урахуванням вказаних обставин відповідач при виконанні повноважень, передбачених ч. 1 ст. 30 Закону України "Про дорожній рух", правомірно здійснив аналіз нормативно-технічної документації позивача на предмет можливості в подальшому зареєструвати та використовувати виготовлений транспортний засіб.

При цьому судами правильно не взято до уваги доводи позивача про те, що жодним нормативним документом не передбачено виготовлення автобусів виключно з використанням нових шасі, оскільки за правилами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про стандартизацію" технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги.

Отже, технічні умови є тим документом, яким може бути встановлено спеціальні вимоги до процесу виробництва автобуса, в тому числі вимога про використання при його виготовленні нових шасі.

При вирішенні даного спору суди правильно зазначили, що виробництво автобуса на шасі, яке було у використанні є переобладнанням, тому дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ВАТ "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.