Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Стрелець Т.Г.; Шведа Е.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 5 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва (далі - Управління ПФ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Зазначав, що Управлінням ПФ відмовлено в призначенні йому пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Посилаючись на протиправність рішень Управління ПФ та наявність достатнього стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, просив визнати протиправними дії Управління ПФ та зобов'язати зарахувати період роботи з 1991 року по 1995 рік в Миколаївському спеціалізованому управлінні № 28 до стажу за професією монтажника стальних та залізобетонних конструкцій, яка відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та призначити таку пенсію.

Постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 5 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, позов задоволено.

Визнано дії Управління ПФ щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах неправомірними та зобов'язано призначити і виплачувати ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 16 січня 2014 року.

У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що в період з 2 січня 1979 року по 24 січня 2000 року ОСОБА_4 працював на підприємстві НСУ № 28 тресту "Криворіжстальконструкція" (яке в подальшому передано тресту "Кримстальконструкція", а згодом перереєстровано в ТДВ "Миколаївське спеціалізоване управління № 28") за професією "монтажник стальних та залізобетонних конструкцій".

В січні 2014 року позивач звернувся до Управління ПФ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом від 28 січня 2014 року № 8-К-01 Управління ПФ відмовило позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з ненаданням ним уточнюючої довідки щодо підтвердження трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Отже, суть спору зводиться до визнання права позивача на пільгову пенсію.

Так, відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Враховуючи період, за який виник спір щодо стажу роботи позивача, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, застосуванню підлягають Списки, чинні в період його роботи монтажником стальних та залізобетонних конструкцій з 2 січня 1979 року по 24 січня 2000 року. Такими зокрема є постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (v1173400-56) , Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (va010400-91) та Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) .

Суди, ухвалюючи судові рішення не дослідили питання, чи віднесена робота позивача до зазначених вище Списків і у який період.

Також, суди не звернули увагу на те, що згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

При цьому, питання проведення атестації робочих місць на підприємстві судами також не досліджувалось.

За приписами пункту 4.5. Порядку № 383 (z1451-05) , якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 Порядку визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

За змістом пункту 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суди обох інстанцій не дослідили доказів щодо правонаступництва НСУ-28 тресту "Криворіжстальконструкція", де згідно даних трудової книжки позивача він працював з 1 січня 1979 року, не з'ясували подальшу зміну організаційно-правової форми цього підприємства та можливу ліквідацію, реорганізацію тощо.

Вказані обставини залишені судами поза увагою, що є підставою для скасування їх рішень та направлення справи на новий розгляд у відповідності до вимог частини другої статті 227 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 5 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.