810/4802/14 Про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - 16.07.2015 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - ТОВ "Фоззі-Фуд") звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів 12 лютого 2014 року № 100270004/2014/000033/2, від 02 квітня 2014 року № 100270002/2014/000161/2, від 18 квітня 2014 року №100270002/2014/000193/1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, подані позивачем для митного оформлення товару документи, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товару.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що 17 грудня 2014 року між ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець) та Pesciro S.L. (продавець) укладено контракт № 486-S, відповідно до якого останній продає покупцю продукцію (товар), в асортименті, кількості, за цінами, що визначені в інвойсі. Ціна на товар встановлюється в інвойсах. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термозбіжної упаковки, маркування, навантаження, витрат по митному оформленню вантажу в державі продавця. Всі ціни по зазначеному контракту, а також умови поставки розуміються на умовах CIF Одеса, відповідно до Incoterms 2010. Кількість товару визначається щомісяця. Відвантаження товару здійснюється постачальником не пізніше 7 днів з моменту отримання передоплати 20% вартості товару, що вказана в узгодженому інвойсі.

12 лютого 2014 року позивачем до митному органу подано митну декларацію № 100270004/2014/339363 на товар - м'ясо мідій (Frozen Cooked Mussel Meat, торгівельна марка - Imnuebles Cataluna, виробник - Imnuebles Cataluna ltda, Chile), отриманих в умовах аквакультури, варено-морожене, піддане тепловій обробці для видалення черепашок, без додання харчових добавок та приправ, не консервована, в глазурі, розмірний ряд 100 - 200 шт/кг у кількості 1800 картонних коробів (вага 18000 кг) та розмірний ряд 200 - 300 шт/кг у кількості 600 картонних коробів (вага 24000 кг). Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом її визначення - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем надано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 06 листопада 2013 року № 125/2013/0000445;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 09 лютого 2014 року № 026463;

- рахунок - фактуру (інвойс) від 18 грудня 2013 року № РО1-141783/13;

- пакувальний лист від 18 грудня 2013 року б/н;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17 грудня 2013 року № 486-S;

- внутрішній договір складського зберігання від 29 грудня 2012 року № 7/8-2;

- інші документи, зокрема, свідоцтва, сертифікати, висновки, декларації виробника.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів.

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у МД, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу позивачем надано комерційну пропозицію виробника від 18 грудня 2013 року та прайс-лист виробника від 18 грудня 2013 року.

12 лютого 2014 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 100270004/2014/000033/2, яким митну вартість товару скориговано за резервним методом її визначення з 73260,00 доларів США до 81120,00 доларів США, і складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 лютого 2014 року № 100270004/2014/50037.

Рішення мотивовано тим, що надані документи містять неповні відомості (у документах містяться розбіжності), декларантом не надано всіх документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України. Також вказано про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

Також, позивачем подано митному органу митну декларацію від 01 квітня 2014 року № 100270002/2014/299124 на аналогічний товар - м'ясо мідій, розмірний ряд 100 - 200 шт/кг у кількості 2000 картонних коробів (вага 20000 кг) та розмірний ряд 200 - 300 шт/кг у кількості 400 картонних коробів (вага 24000 кг). Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом її визначення - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем надано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 06 листопада 2013 року № 125/2012/0000146;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 22 березня 2014 року № 025966;

- коносамент від 05 лютого 2014 року MSCUTJ286982;

- платіжні документи, що підтверджують вартість товару від 27 грудня 2013 року № 13491, від 27 лютого 2014 року № 13883;

- рахунок - фактуру від 31 січня 2014 року № РО1-150162/14;

- пакувальний лист від 31 січня 2014 року б/н;

- рахунок-проформу від 19 грудня 2013 року РО1/135092;

- страховий поліс від 19 лютого 2013 року № 594;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17 грудня 2013 року № 486-S;

- інші документи, зокрема, виписки по рахунку у банку, свідоцтва, сертифікати, декларації виробника, внутрішній договір доручення.

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у МД, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписки з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу позивачем надано комерційну пропозицію виробника від 31 січня 2014 року та прайс-лист виробника від 31 січня 2013 року.

02 квітня 2014 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 100270002/2014/000161/2, яким митну вартість товару скориговано за резервним методом її визначення з 73471,38 доларів США до 81120,00 доларів США, і складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02 квітня 2014 року № 100270002/2014/30237.

Рішення мотивовано тим, що документи, зазначені в ч. 2 ст. 53 МК України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, неподання декларантом додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України. Також вказано про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, позивачем також подано митному органу митну декларацію від 18 квітня 2014 року № 100270002/2014/299785 на аналогічний товар - м'ясо мідій, розмірний ряд 100 - 200 шт/кг у кількості 1800 картонних коробів (вага 18000 кг) та розмірний ряд 200 - 300 шт/кг у кількості 600 картонних коробів (вага 6000 кг). Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом її визначення - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем надано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 06 листопада 2013 року № 125/2012/0000146;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 12 квітня 2014 року № 024478;

- коносамент від 26 лютого 2014 року MAEU951394480;

- рахунок-фактуру від 24 лютого 2014 року № РО1-150244/14;

- рахунок-проформу від 04 лютого 2014 року РО1/150186;

- страховий поліс від 01 квітня 2014 року № 1063;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17 грудня 2013 року № 486-S;

- інші документи, зокрема, свідоцтва, сертифікати, декларації виробника, внутрішній договір доручення, платіжне доручення від 02 квітня 2014 року № 14263.

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у МД, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписки з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На вимогу митного органу позивачем надано комерційну пропозицію виробника від 24 лютого 2014 року, експортну декларацію від 21 лютого 2014 року № 5812936-4 та прайс-лист виробника від 24 лютого 2013 року.

18 квітня 2014 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 100270002/2014/000193/1, яким митну вартість товару скориговано за резервним методом її визначення з 80472,27 доларів США до 81120,00 доларів США, і складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 квітня 2014 року № 100270002/2014/30280.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача були в наявності всі документи для визначення митної вартості товарів, які імпортуються, за ціною договору, в той час як митним органом не доведено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як вірно зазначено судами, в оскаржуваних рішеннях митним органом не визначено які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В даній справі митним органом кожного разу витребовувались у декларанта одній й ті ж документи без пояснення які відомості такі документи можуть підтвердити. Наведена обставина свідчить про протиправність дій митного органу та прийнятих ним рішень, про що вірно вказано судами першої та апеляційної інстанцій.

Обставини ж, зазначені представником відповідача в суді, які викликали сумнів у митного органу щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів обґрунтовано спростовано судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, щодо посилання відповідача на п. 2.1 контракту від 17 грудня 2013 року № 486-S, відповідно до якого ціна включає вартість продукту, тари, упаковки і маркування товару, завантаження та фрахт, але в інвойсах відсутні дані складових вартості товарів, що унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості товарів, слід зазначити наступне.

Як вірно зазначено, за змістом ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що наведені складові митної вартості товарів додаються до неї (митної вартості) тільки в тому разі, якщо вони не включаються до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

З урахуванням того, що згідно з п. 2.1 контракту від 17 грудня 2013 року № 486-S в ціну товару включена вартість продукту, тари, термозбіжної упаковки, маркування, навантаження, витрат по митному оформленню вантажу, доводи митного органу щодо неможливості перевірки правильності митної вартості товарів є безпідставними.

Також, з посиланням на картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення судом апеляційної інстанції обґрунтовано спростовано доводи митного органу про ненадання декларантом банківських платіжних документів відповідно до п. 8.1 вказаного контракту.

Доводи митного органу з приводу ненадання декларантом митної декларації продавця, завіреної печаткою продавця, є безпідставними з огляду на те, що такий документ надається тільки у разі витребування митним органом додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, скасувавши спірні рішення відповідача. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.