Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року

у справі № 2а-4632/11/2670

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

за участю Прокуратури Святошинського району міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2010 року № 0002001740/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 вересня 2010 року № 0002011740/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2011 року у задоволені позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2011 року було скасовано в частині визнання протиправним та скасування рішення від 13 вересня 2010 року № 0002011740/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1320756,00 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13 вересня 2010 року № 0002011740/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1320756,00 грн. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2011 року.

У запереченні на касаційну скаргу фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складений акт № 567/17-40/НОМЕР_1 від 30 серпня 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не перераховано до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в розмірі 656,67 грн. за період з 01 липня 2007 року по 08 червня 2009 року; пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", пункту 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку", пункту 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року № 599 (z0752-99) , пункту 5 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269 (1269-2001-п) , які полягали у реалізації товару, який не облікований в встановленому порядку, на загальну суму 660378,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що у періоді, який перевірявся, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 застосовувала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, шляхом сплати єдиного податку, мала книгу обліку доходів та витрат № 1443/1 від 30 вересня 2004 року.

Також, в акті перевірки було вказано, що: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність із використанням найманої праці шляхом укладення трудового договору з ОСОБА_2, проте не у повному обсязі утримувала та перераховувала до бюджету податок з фізичних осіб, з огляду на що сума не утриманого та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб склала 656,67 грн.; фізична особа - підприємець ОСОБА_1 вела Книгу обліку доходів та витрат, у якій не заповнювала графу "витрати на виробництво продукції", в якій відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, що свідчить про те, що роздрібна торгівля та діяльність кафе "Рутенія", яке належить підприємцю, здійснювалась з порушенням вимог законодавства без належного обліку товарів за місцем їх реалізації на загальну суму 660378,00 грн.

13 вересня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002001740/0, яким на підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) у розмірі 1970,00 грн., у тому числі: 656,67 грн. за основним платежем, 1313,33 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

13 вересня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0002011740/0, яким на підставі статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", абзацу 3 статті 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 1320756,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було спростовано належними та допустимими доказами фактів порушення ним вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , зафіксованих у акті перевірки.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" були застосовані до позивача неправомірно, оскільки обов'язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладений на фізичних осіб - підприємців, які здійснюють свою діяльність за спрощеною системою оподаткування. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, оскільки вона здійснювала діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу правових підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та, як наслідок, про неправомірність оспорюваного рішення від 13 вересня 2010 року № 0002011740/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1320756,00 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині залишення без змір рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2010 року № 0002001740/0, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.