Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Гончар Н.О.,

за участю представника відповідача '…',

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі № 2а-6859/09/1170

за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

до Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"

про стягнення штрафних санкцій, -

У квітні 2006 року Державна податкова інспекція звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства боргу у розмірі 52 729,58 грн. зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення касової дисципліни.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені, стягнуто з Товариства суму штрафних санкцій у розмірі 52 729,58 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що за наслідками планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.02.2003 по 01.04.2004 Державною податковою інспекцією встановлено порушення господарюючим суб'єктом вимог п. 2.8 та п. 2.14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 (z0237-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428 (z0237-01) . Вказані обставини зафіксовані у акті перевірки від 31.12.2004, на підставі якого контролюючим органом Товариству визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 57 355,64 грн. згідно рішення від 14.01.2005 № 0000092600/0.

Наступним в часі податковим повідомленням - рішенням, прийнятим державним податковим органом у порядку адміністративного оскарження через дріб 2, Товариству фінансову санкцію зменшено до 52 729,58 грн.

Відповідач оскаржив в судовому порядку вказане вище рішення про застосування фінансових санкцій у сумі 52 729,58 грн.

Постановою Господарського суду Кіровоградської від 28.12.2005 у справі № 6/231, що набрала законної сили, у задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 52 729,58 грн. відмовлено.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Пунктом 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" встановлено, що штрафи застосовані відповідно до цього Указу в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Штрафні (фінансові) санкції, які застосовані до позивача у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України фінансові є адміністративно - господарськими санкціями.

З огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Системний аналіз змісту зазначених норм дає підстави зробити висновок, що ухвалення рішення про застосування фінансових санкцій повинно відбутися протягом строків, установлених ст. 250 Господарського кодексу України. У свою чергу, стягнення санкцій, нарахованих відповідно до прийнятого рішення, здійснюється з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо протягом зазначених термінів суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету орган Державної податкової служби відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" та п. 2 ст. 50, п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України звертається до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, внаслідок несплати господарюючим суб'єктом у добровільному порядку фінансових санкцій у визначені законодавством строки, податковий орган має право звернутись з адміністративним позовом до суду про стягнення несплачених коштів за адміністративно - господарськими санкціями протягом року з дня, коли контролюючий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто фактично після спливу строку добровільної сплати застосованих фінансових санкцій.

Враховуючи, що в силу закону постанова Господарського суду Кіровоградської від 28.12.2005 у справі № 6/231 набрала законної сили, а отже відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, контролюючий орган в межах строків, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 6/231 звернувся до суду про стягнення фінансових санкцій не сплачених відповідачем у добровільному порядку.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі № 2а-6859/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.