21-355а15 Про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Товариство) до Криворізької митниці (в подальшому Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби України; далі - Митниця), Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області, про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації,

У липні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просило: визнати протиправними та скасувати рішення Митниці від 2 квітня 2008 року № МВ089 про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 3 квітня 2008 року № 113020000/2008/000721; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) у розмірі 29 064 грн 91 коп.

Суди встановили, що між Товариством (покупець) і фірмою "Empire Chemical LLC", США (продавець) укладено контракт купівлі-продажу № 140108N, за умовами якого з метою здійснення господарської діяльності продавець продає, а покупець купує продукцію на умовах, в кількості і строки, зазначені в Специфікаціях до цього контракту, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до Специфікації до вищевказаного контракту фірма "Empire Chemical LLC" поставила позивачу товар - марганцеву руду (дрібну) MN 45,1 % P 0,047 % ФР0-9,5 ММ.

Товариство 31 березня 2008 року подало до Митниці вантажну митну декларацію № 113020000/8/002273 (далі - ВМД) та декларацію митної вартості (далі - ДМВ), у яких декларант заявив митну вартість товарів у розмірі 2 808 923 грн 22 коп., яка була визначена за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару посадова особа Митниці згідно з пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок декларування), витребувала від Товариства додаткові документи.

Оскільки декларант не надав додаткових документів, рішенням Митниці від 2 квітня 2008 року № МВ089 про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) визначено митну вартість імпортованих товарів на підставі цінової інформації ЦБД ІАМУ Державної митної служби України на ідентичні товари у розмірі 843 993 доларів 80 центів США (замість задекларованої 556 222 доларів 42 центи США), що за перерахунком у гривні складало 4 262 168 грн 69 коп.

3 квітня 2008 року Митниця оформила картку відмови з тих причин, що стосовно ідентичних товарів відділом контролю митної вартості та номенклатури винесено рішення від 2 квітня 2008 року № МВ089 про визначення митної вартості, що не відповідає заявленій у ВМД.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 22 червня 2009 року в задоволенні позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року скасував, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував рішення Митниці від 2 квітня 2008 року № МВ089 про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 3 квітня 2008 року № 113020000/2008/000721.

Залишаючи без змін рішення апеляційного суду, касаційний суд погодився з його висновками з огляду на те, що відповідно до пункту 11 Порядку декларування (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Разом з цим у ДМВ у графі "Для відміток митниці" не зазначено необхідності подання декларантом будь-яких додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару. Крім цього, жодних пояснень та доказів, які б свідчили про те, що при визначенні митної вартості за основним методом декларант допустив порушення чинного законодавства, Митниця не надала.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця, посилаючись на неоднакове застосування пункту 14 Порядку декларування (1766-2006-п) та пункту 6 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24 червня 2009 року № 602 (z0669-09) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 року за № 669/16685 (z0669-09) ), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права Митниця надала рішення Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2012 року №№ К-27360/11, К-33062/11, 23 жовтня 2012 року № К-29659/10, 4 квітня 2013 року № 30308/10, 4 квітня 2013 року №№ К-24898/10, К-25059/10, 5 грудня 2013 року № К/9991/76011/11, 12 червня 2014 року № К/800/14255/13, 3 лютого 2015 року № К/800/20135/14.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали суду касаційної інстанції від 29 січня 2015 року.

У зв'язку з наведеним вище колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї і тієї ж норми матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.