Суддя Вищого адміністративного суду України Тракало В.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 27 серпня 2014 року № 690/2014 (690/2014) , визнання протиправними дій та бездіяльності,

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції із позовом до Держави Україна в особі Президента України Порошенка П.О. про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 27 серпня 2014 року № 690/2014 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" (690/2014) , визнання протиправними дій Президента України Порошенка П.О. щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів, визнання неправомірною бездіяльності Президента України Порошенка П.О. щодо не забезпечення незалежності та не внесення до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Позов обґрунтовував тим, що оскаржуваний Указ не відповідає вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та Законам України. На думку позивача, Президент України не міг достроково припиняти повноваження Верховної Ради України сьомого скликання та призначати позачергові вибори до Верховної Ради України на 26 жовтня 2014 року, оскільки ним не забезпечено державної незалежності та національної безпеки, не внесено до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни, а це в свою чергу порушує конституційні права людини, передбачені ст.ст. 3, 27 Конституції України.

Позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ та поняття справи адміністративної юрисдикції визначається п.1 ч. 1 ст. 3, ст. 17 КАС України.

Відповідно до положень зазначених норм, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частина друга статті 17 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України (п. 1 ч. 3 ст. 17 КАС України).

Отже, за змістом вищенаведених норм закону необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Спір, який просить вирішити ОСОБА_1, зокрема, про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 27 серпня 2014 року № 690/2014 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" (690/2014) , визнання протиправними дій Президента України Порошенка П.О. щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Інститут Президента України грунтується на сукупності норм, що містяться у розділі V Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з якими Президент України визначений, зокрема, главою держави, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 106 Конституції України серед інших повноважень Президента України, зокрема, передбачено, що він призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Також, ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими на території України.

Видаючи 27 серпня 2014 року Указ № 690/2014 (690/2014) , Президент України реалізував конституційні повноваження, передбачені пунктами 7 та 8 частини першої статті 106 Основного Закону. Згідно вказаних положень чинна Конституція наділила Президента України повноваженнями у сфері здійснення безпосереднього народовладдя. Ця діяльність Президента України не є управлінськими функціями. Оскільки, як вже зазначалося вище, КАС України (2747-15) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають внаслідок здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, то зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Тому у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаними позовними вимогами ОСОБА_1 слід відмовити.

При виданні Указу, який є предметом оскарження, Президент України керувався лише конституційними нормами, тому вирішення питання про відповідність його вимогам Конституції належить до компетенції Конституційного Суду України, який, відповідно пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України, уповноважений вирішувати питання про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) актів Президента України

Повноваження Президента України вносити до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни також передбачені ст. 106 Конституції України, зокрема ч.19. Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності Президента України щодо не внесення до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни також виходить за межі кола вимог, які, відповідно до процесуального закону, можуть бути вирішені Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2 - 4, 17, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 27 серпня 2014 року № 690/2014 (690/2014) , визнання протиправними дій та бездіяльності.

Роз'яснити, що вирішення зазначеного спору віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Ухвала є остаточною, оскарженню в апеляційному чи касаційному порядку не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному цим Кодексом.