Суддя Вищого адміністративного суду України Тракало В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України, Закарпатська обласна державна адміністрація, Мукачівська районна державна адміністрація Закарпатської області про визнання розпорядження нечинним та спонукання вчинити певні дії,

3 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, в якому просив визнати нечинним розпорядження Президента України від 18 лютого 2013 року №64/2013 (64/2013-рп) - рп «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області» в частині формулювання причин звільнення (відповідно до п. 6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця) та зобов'язати Президента України внести зміни до цього розпорядження, визнавши ОСОБА_1 звільненим з 18 лютого 2013 року за угодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпП України та п. 4 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Одночасно з адміністративним позовом ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, посилаючись на поважність причин його пропуску.

Вивчивши зміст заяви, додані до неї матеріали, вважаю, що зазначені позивачем підстави пропуску звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними з таких підстав.

Строк звернення до адміністративного суду визначено ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

За змістом частин 1 та 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом (2747-15) та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом ст. 233 КЗпП України у справах про звільнення з роботи, працівник може звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з позовної заяви даний спір виник з приводу звільнення з публічної служби. Позивач зазначив, що про оскаржуване ним розпорядження Президента України від 18 лютого 2013 року №64/2013-рп (64/2013-рп) він дізнався в цей же день від керівника кадрової служби апарату Закарпатської обласної державної адміністрації, яка на підставі розпорядження Президента України від 18 лютого 2013 року підготувала розпорядження голови Мукачівської районної державної адміністрації про його звільнення. Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що вже наступного дня після звільнення з посади голови Мукачівської районної державної адміністрації позивач наказом керівника ТОВ «Барва» №2-П від 19 лютого 2013 року був прийнятий на роботу на посаду заступника голови правління цього підприємства

Тобто, перебіг строку звернення з цим позовом до суду слід обчислювати з дня, коли позивач дізнався про оскаржуване розпорядження та йому було видано трудову книжку. До суду позивач звернувся лише 3 липня 2014 року, тобто, майже через півтора року після того, як дізнався про порушення свого права, в той час як законодавець визначив місячний строк.

Як на поважні причини пропуску строку позивач посилається на те, що після прийняття Верховною Радою України 22 лютого 2014 року постанови №757-VII (757-18) , якою встановлено, що Президент України ОСОБА_2 не у конституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов'язки, з метою перевірки наявності фактів, що могли б кваліфікуватися як порушення позивачем Присяги державного службовця, він через народного депутата Верховної Ради України звернувся до правоохоронних органів та суду за інформацією щодо підтвердження чи спростування відомостей про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за період з 1 січня 2011 року по 18 лютого 2013 року, відповіді на які про відсутність такої інформації отримав відповідно 12, 19 та 20 червня 2014 року.

Проте зазначені причини не можна визнати поважними, оскільки вони не перешкоджали позивачу звернутися до суду з адміністративним позовом у встановлений ст. 99 КАС України строк.

Відповідно до ч.1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 2 цієї статті позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За таких обставин, коли наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не можна визнати поважними, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 99, 100, 107, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Президента України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України, Закарпатська обласна державна адміністрація, Мукачівська районна державна адміністрація Закарпатської області про визнання розпорядження нечинним та спонукання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному цим Кодексом, і набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.