Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуюча суддя Власенкова О.О., судді - Бояринцева М.А. та Патратій О.В., у порядку письмового провадження розглянув та вирішив адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2011 року № 341 (341-2011-п) .

Позивач звернуся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати дії Кабінету Міністрів України незаконними та скасувати постанову від 4 квітня 2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Водночас просив розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України "не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) та законам України", цією постановою "порушено мій інтерес як громадянина України, адже постанова є нормативно-правовим актом і поширюється та діє на всій території України, а я не бажаю жити в такій країні, де Конституцію та закони України порушують на найвищому рівні, тому і звертаюсь до суду для захисту мого інтересу.".

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових поясненнях щодо позову заперечив, просив відмовити у задоволені позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

Згідно зі статтею 171 КАС України (2747-15) відповідачем забезпечено опублікування оголошення про відкриття провадження у цій адміністративній справі, а тому вважається, що усі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Беручи до уваги клопотання позивача, що не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, 6 грудня 2011 року суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ознайомившись з матеріалами справи, Окружний адміністративний суд міста Києва

Кабінетом Міністрів України 4 квітня 2011 року видано постанову № 341 (341-2011-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги особам, на яких поширюється чинність Законів "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) в межах бюджетних асигнувань, що затверджені Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) .

Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки обмежує розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що порушує "інтерес" позивача як громадянина України.

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 113 та статті 116 Конституції України (254к/96-ВР) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Статтею 117 Конституції України (254к/96-ВР) , якій кореспондує стаття 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17) , передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частинами 2, 3 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України, акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 2 КАС України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 171 КАС України (2747-15) встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно правових актів, яким є оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень частини 1 цієї статті у справах щодо оскарження нормативно-правових актів адміністративний суд перевіряє законність постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України. Якщо в процесі розгляду справи виявлено незаконність нормативно-правового акту чи окремих його положень, суд визнає такий акт чи окремі його положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Згідно з частиною 2 статті 171 КАС України (2747-15) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Під час розгляду цієї справи суд ухвалою про оголошення перерви від 16 листопада 2011 року витребовував у позивача належні докази щодо застосування до нього оскаржуваної постанови, а також докази того, що він має право оскаржити згадану постанову Кабінету Міністрів України.

Проте вимоги ухвали суду позивачем не виконані, доказів не надано.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 (v0002760-08) "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження того, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржувану постанову Кабінету Міністрів України, суд не вбачає підстав проводити перевірку оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України на предмет її законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 158 - 163 КАС України (2747-15) , Окружний адміністративний суд міста Києва

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України (2747-15) , та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 КАС України (2747-15) .