800/436/13 Про визнання незаконним рішення №1590/дп-13 від 30 травня 2013 року - Текст документа

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 30 травня 2013 року Комісією прийняте рішення № 1590/дп-13, яким Вищій раді юстиції рекомендовано вирішити питання щодо внесення подання про звільнення його з посади судді Київського районного суду м. Одеси у зв'язку з порушенням ним присяги судді та направити копію цього рішення Генеральному прокурору України для надання порушенням правової оцінки та вжиття заходів на захист інтересів держави.

Він вважає його незаконним та таким, що було прийнято із порушенням і неправильним застосуванням процесуального та матеріального права України, порушенням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Позов мотивував тим, що відповідач в своєму рішенні від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 незаконно надав оцінку судовим рішенням, які не скасовані на теперішній час; не обґрунтував висновок про порушення ним присяги судді; незаконно послався як на факти, що підтверджують порушення ним присяги судді, на:

- скасування рішень в апеляційному порядку чи самим суддею;

- встановлення справжності підписів сторін та інших учасників процесу, визнання встановленими або не встановленими обставин у справах (це є виключною функцією суду);

- факти, що встановлені прокуратурою, а не вироком суду, тобто не є доказами в процесуальному розумінні; порушення вимог кримінально-процесуального законодавства України та правил самовідводу;

- внесення ним неправдивих відомостей до декларації про майновий стан;

- відомості із сумнівних джерел, інформацію, достовірність якої перевірити неможливо;

- надходження скарг на суддю та його негативну характеристику;

- систематичне порушення ним трудової дисципліни;

- незаконне користування гаражем, що знаходиться на території суду, що свідчить про ознаки корупційного діяння;

- незаконні діяння для створення статків.

Крім того, зазначив, що рішення ВККС України від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 прийнято з порушенням процедури його прийняття, а саме:

- прийнято за результатами проведення додаткової перевірки, що була ініційована рішенням про відкриття дисциплінарного провадження 14 лютого 2012 року ВККС України № 446/дп-13, яке постановою Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року у справі № П/800/179/13 визнано незаконним;

- його не запросили на засідання, на якому вирішувалось питання про відкриття щодо нього дисциплінарної справи, у зв'язку з чим він був позбавлений реальної можливості представляти свої права та інтереси, не було витребувано пояснень щодо скарг та судових справ, що призвело до однобокого вирішення справи;

- як на одну із підстав для притягнення судді до відповідальності відповідач вказує свої ж рішення, які були визнанні незаконними та скасовані Вищою радою юстиції ( № 818/0/15-11);

- Комісія з перевищенням наданих їй повноважень незаконно надала оцінку та додатково перевірила рішення Вищої ради юстиції № 818/0/15-11 від 1 листопада 2011 року та № 1163/8/15-12 від 16 жовтня 2012 року;

- ВККС України прийняла рішення щодо нібито порушень, які мали місце поза межами строку давності для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

- відповідач підставами для притягнення судді до відповідальності вказує обставини, які вже були предметом розгляду, та порушень в діях позивача встановлено не було.

Позивач просив суд визнати незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 1590/дп-13 від 30 травня 2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучена Вища рада юстиції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовим запереченням та доповненням до них, які містяться в матеріалах справи, в яких зазначила, що оскаржуване рішення Комісії не є остаточним, має рекомендаційний та проміжний характер, яке не порушує прав та інтересів позивача. Вищою радою юстиції буде проведено свою перевірку та прийняте відповідне та остаточне рішення відповідно до статті 77 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Щодо порушення процедури прийняття рішення пояснила, що Комісія не досліджувала обставин справи, які були предметом розгляду у Вищій раді юстиції, як про це зазначає позивач у своєму позові. Комісія аналізувала всі судові справи, які були предметом розгляду Вищою радою юстиції, але в площині порушень у сфері земельних правовідносин, як в подальшому підтвердились та були описані в оскаржуваному рішенні. Встановити, які саме факти можливих порушень суддею ОСОБА_4 були предметом розгляду Вищою радою юстиції, неможливо. Невірним є твердження позивача, що Комісія не може приймати рішення по скарзі ОСОБА_6, оскільки вже була предметом її розгляду (рішення Комісії від 28 березня 2013 року № 934/дп-13) - при повторному вивченні усних та письмових пояснень скаржника ОСОБА_6, наданих члену Комісії під час його відрядження до м. Одеси для проведення перевірки скарги в.о. прокурора Одеської області Ліщишина П., були встановлені порушення, вчинені позивачем, які описані в рішенні Комісії від 30 травня 2013 року. 30 липня 2013 року на адресу Комісії надійшли листи з прокуратури Одеської області, в яких повідомлялось про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом ухвалення протягом 2006-2008 років суддею Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 незаконних рішень щодо визнання права власності на об'єкти нерухомості, чим спричинило істотну шкоду інтересам держави, попередня кваліфікація - частина друга статті 364 КПК України. Просила відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник третьої особи надала письмові пояснення, в яких не зазначила про підтримку позовних вимог або заперечення проти них.

Заслухавши пояснення сторін по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

Постановою Верховної Ради України від 29 листопада 2001 року № 2869-ІІІ (2869-14) ОСОБА_4 обраний на посаду судді Київського районного суду м. Одеси безстроково.

27 грудня 2001 року прийняв присягу судді, що підтверджується його власноручним підписом під текстом присяги судді, яка зберігається в особовій справі.

18 січня 2013 року до ВККС України надійшла заява в.о. прокурора Одеської області Ліщишина П.Л. від 16 січня 2013 року, в якій він просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 за істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справ.

В заяві зазначено, що суддя ОСОБА_4 при розгляді цивільних справ №№ 2-7445/07, 2-7549/07 допустив істотні порушення норм процесуального права, а саме: власноручно розписав позови ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності та ОСОБА_9 до ОСОБА_10, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності; при відкритті провадження у вказаних справах порушив правила виключної підсудності; при вирішенні справи не застосував норми Земельного та Цивільного кодексів України (435-15) , Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів» (490-16) , Закону України «Про внесення змін до пунктів 14, 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо терміну на продаж земельних ділянок» (1783-17) , які унеможливлювали вирішення питання про визнання дійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок; задовольняючи позови суддя вийшов за межі заявлених позовних вимог та перейняв повноваження органів державної влади. Крім того, суддею ОСОБА_4 допускались порушення вимог кримінально-процесуального законодавства при розгляді подань слідчого про проведення обшуків, а саме: суддя своїми постановами закрив провадження по цим поданням, хоча це не передбачено нормами діючого законодавства України; незаконно прийняв рішення про повернення предметів, документів і грошових коштів, які були вилучені в ході попереднього обшуку; розглянув ці подання в присутності особи, відносно якої порушено кримінальну справу та його адвоката, що заборонено. Зазначені судові рішення по цивільним справам та постанови по кримінальним справам були скасовані апеляційним судом.

13 лютого 2013 року за результатами перевірки заяви в.о. прокурора Одеської області Ліщишина П.Л. членом ВККС України Мікуліним В.П. складений висновок, яким запропоновано відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4

14 лютого 2013 року ВККС України прийнято рішення № 446/дп-13, яким відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4

Рішенням Комісії від 6 червня 2013 року № 1749/дп-13 визнано таким, що втратило чинність рішення ВККС України від 14 лютого 2013 року № 446/дп-13 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4

Постановою Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року у справі № П/800/179/13 визнано незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 лютого 2013 року № 446/дп-13 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4.

За результатами додаткової перевірки скарги в.о. прокурора Одеської області Ліщишина П.Л. на дії судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 членом ВККС України В. Мікуліним 23 квітня 2013 року складений висновок, яким запропоновано: відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4; невідкладно письмово повідомити про встановлені ознаки корупційного правопорушення судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4, які полягають у незаконній багаторічній експлуатації капітального гаража, що розташований на території Київського районного суду м. Одеси, голову Держаної судової адміністрації Кирилюка Р.І., голову Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. - для негайного вжиття заходів щодо припинення вказаного правопорушення, а також Генерального прокурора України - для здійснення перевірки виявлених ознак корупційного правопорушення судді ОСОБА_4 й надання їм правової оцінки; інформацію про нововиявлені обставини вчинення суддею Київського районного суду м. Одеси, в тому числі умисні порушення норм матеріального і процесуального права направити Генеральному прокурору України для надання цим порушенням правової оцінки і вжиття заходів на захист інтересів держави.

24 квітня 2013 року ВККС України прийнято рішення № 1226/дп-13, відповідно до якого:

- відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4;

- вирішено невідкладно письмово повідомити голову Державної судової адміністрації Кирилюка Р.І., голову Київського районного суду Чванкіна С.А. про встановлені ознаки корупційного правопорушення судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4, які полягають у незаконній багаторічній експлуатації капітального гаража, що розташований на території Київського районного суду м. Одеси - для негайного вжиття заходів щодо припинення вказаного правопорушення, а також Генерального прокурора України - для здійснення перевірки виявлених ознак корупційного правопорушення судді ОСОБА_4 та надання їм правової оцінки;

- вирішено направити Генеральному прокурору України інформацію про нововиявлені обставини вчинення суддею Київського районного суду м. Одеси умисних порушень норм матеріального і процесуального права - для надання цим порушенням правової оцінки і вжиття заходів на захист інтересів держави.

Супровідним листом від 29 квітня 2013 року № 8вк-344/13 член Комісії Мікулін В.П. надіслав на ім'я голови Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. копію вказаного рішення Комісії разом з висновком для вручення судді ОСОБА_4 та повідомлення про розгляд дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_4 16 травня 2013 року о 10 год. 00 хв., які позивач отримав 13 травня 2013 року, про що свідчить поштове повідомлення та лист голови Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. від 13 травня 2013 року (вих. № С-01), який був направлений члену Комісії та отриманий Комісією 14 травня 2013 року вх. № 12-6832/13.

15 травня 2013 року ОСОБА_4 надіслав Комісії заяву від 14 травня 2013 року, в якій просив відкласти розгляд дисциплінарної справи стосовно нього, оскільки був повідомлений за два дні до його проведення, що унеможливило своєчасне прибуття.

16 травня 2013 року член Комісії Мікулін В. листом вих. № 8вк-344/13 надіслав на ім'я голови Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. повідомлення для ОСОБА_4, що повторний розгляд дисциплінарної справи стосовно нього відбудеться на засіданні Комісії 30 травня 2013 року о 10 год. 00 хв. Копію даного листа позивач отримав 18 травня 2013 року, про що свідчить його підпис, а також лист голови Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. від 18 травня 2013 року (вих. № С-01; № 2334), який був направлений Комісії та отриманий 20 травня 2013 року вх. № 12-6903/13.

30 травня 2013 року ВККС України було прийнято рішення № 1590/дп-13, відповідно до якого:

- за наслідками дисциплінарного провадження встановлені факти, які свідчать про систематичне і умисне порушення суддею Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 присяги судді;

- рекомендовано Вищій раді юстиції вирішити питання щодо внесення подання про звільнення судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 з посади в зв'язку з порушенням ним присяги судді;

- копію рішення, що містить інформацію про факти та обставини вчинення суддею Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 умисних порушень норм матеріального і процесуального права, направити Генеральному прокурору України для надання цим порушенням правової оцінки і вжиття заходів на захист інтересів держави.

Рішенням ВККС України від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 встановлені наступні факти, які свідчать про систематичні і умисні грубі порушення суддею Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 присяги судді, що є несумісними із зайняттям ним посади судді:

- внаслідок винесення цим суддею всупереч встановленій законом забороні незаконних судових рішень іменем України (справа № 2-7549/07 та № 2-7445/07) фактично визнано незаконний продаж 2,53 га землі сільськогосподарського призначення; судових

- всупереч вимогам Кримінально-процесуального кодексу України (КПК, 1960 (1001-05) ) при розгляді подань слідчого про проведення обшуків у жилих і нежилих приміщеннях за місцем проживання і роботи підозрюваного ОСОБА_14, суддя прийняв незаконні та необґрунтовані судові рішення (справи №№ 1512/10148/2012, 1512/10153/2012), які були скасовані апеляційним судом;

- згідно з повідомленнями прокурора Київського району м. Одеси радника юстиції Костенка С.К. (№ /16-43/ 1708 вих. 2013 від 28.02.2013 р.) у 2008 році прокуратурою Київського району м. Одеси проводилася перевірка законності рішень, ухвалених суддею Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 у період з 2004 по 2006 рік. Вивченням судових справ і прийнятих за ними рішеннями встановлено, що рішення систематично виносились із грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права (цивільні справи №№ 2-3914/2008, 2-3903/2008, 2-3913/2008, 2-3915/2008, 2-3916/2008, 2-3909/2008, 2-7261/2008, 2-7254/2008, 2-7257/2008, 2-7262/2008, 2-7256/2008, 2-3912/2008, 2-3908/2008, 2-7260/2008, 2-7259/2008, 2-7255/2008, 2-725/2008, 2-3902/2008, 2-3911/2008, 2-3905/2008, 2-3910/2008, 2-3907/2008, 2-7253/2008, 2-3904/2008, 2-7258/2008, 2-3906/2008). Прокурором за наслідками перевірки внесено заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, за результатом розгляду яких скасовано усі 26 ухвал суду першої інстанції про визнання мирових угод у справах про стягнення боргу за договорами позики, у яких за позивачами визнано право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. В рішеннях також зазначено, що ОСОБА_4 з приводу ухвалення даних рішень висловлена суспільна недовіра, зокрема, викладені у критичних резонансних публікаціях в засобах масової інформації відомості щодо його діяльності, які характеризують його як добре відомого громаді м. Одеси суддю, який виносить зухвалі та резонансні незаконні судові рішення;

- у скарзі від 18 листопада 2012 року на дії судді Київського районного суду ОСОБА_4, авторство якої не було встановлено, опосередковано підтверджуються порушення судді, що встановлені прокурорською перевіркою, а саме те, що він протягом 2004-2010 років ухвалив більше сотні незаконних рішень щодо земель сільськогосподарського призначення, чим фактично дозволив продати ці землі в особливо великих розмірах (сотнях гектарів), отримавши за кожне з цих судових рішень від 50.000 до 100.000 доларів США залежно від розміру ділянки (тобто, усього 5-10 млн. доларів США);

- ухвалення суддею ОСОБА_4 численних незаконних рішень, спрямованих на «узаконювання» учасниками процесу самовільних забудов (кафе, ресторанів, магазинів тощо), площа яких рахується в тисячах квадратних метрів, дані факти здобули підтвердження в ході додаткової перевірки;

- до Комісії постійно надходять скарги на вказаного суддю (2011 рік - 14 скарг; 2012 рік - 8 скарг);

- рішенням Комісії № 1629/Дп-11 від 26 травня 2011 року за результатами перевірки, проведеної членом Комісії Мельником М.Г., до судді ОСОБА_4 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани на підставі вимог статті 83 частини 1 пунктів 1, 2, 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

- за результатами розгляду матеріалів перевірки обставин, викладених у скарзі ОСОБА_17, стосовно судді ОСОБА_4 рішенням Комісії № 2340/дп-11 від 14 липня 2011 року відкрито дисциплінарну справу. В ході перевірки встановлено, що він судовим рішенням від 25 листопада 2010 року (більше ніж через сім місяців, тобто з порушенням встановленого частиною першою ст. 157 ЦПК України двомісячного строку розгляду справи) задовольнив позов ОСОБА_18 від 19 квітня 2010 року про припинення спільної часткової власності між нею та ОСОБА_19 у спірному домоволодінні, визнання за позивачкою права власності та виділення в натурі окремих приміщень, у тому числі сараю як окремого об'єкта нерухомості з присвоєнням останньому окремої поштової адреси, яке було скасоване рішенням апеляційного суду від 1 березня 2011 року. Порушення, встановлені в ході перевірки у даній справі, є типовими і щодо інших цивільних справ, що розглядались у 2004-2008 року і пізніше по земельним спорам. Рішення у вказаних справах були скасовані самим же суддею ОСОБА_4 за скаргами прокурорів або ухвалами апеляційних судів. Разом з тим, Рішенням Комісії № 12/Дп-12 від 18 січня 2012 року дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_4 припинено у зв'язку зі спливом строків застосування до судді дисциплінарного стягнення;

- вивченням архівних справ, що були у провадженні судді ОСОБА_4 у 2005-2008 роках, встановлено десятки винесених ним очевидно незаконних судових рішень, пов'язаних із незаконним відчуженням земельних ділянок (цивільні справи №№ 2-2981/04, 2-2982/04, 2-4346/04, 2-5288/04, 2-5289/04, 2-1959/05, 2-1960/05, 2-2075/05, 2-2148/05, 2-2623/05, 2-3246/05, 2-4441/05, 2-4931/05, М932/05, 2-5001/05, 2-7158/05, 2-7159/05, 2-2874/05, 2-3013/06, 2-3013/06, 2-4524/06, 2-4525/06, 2-4526/06, 2-3915/08; адміністративні справи №№ 2-а-354/2008, 2-а-356/2008, 2-а-306/2008, 2-а-517/2008 тощо). Більшість з них скасовано самим же суддею ОСОБА_4 за зверненнями прокурора;

- вивчення архівних судових справ дозволило виявити також грубі порушення норм процесуального права при розгляді і вирішенні суддею ОСОБА_4 справ щодо встановлення прав власності на значні за обсягом, дорогі об'єкти нерухомості у м. Одесі. Вказані дії судді полягають у істотних порушеннях норм процесуального і матеріального права, що можуть спричинити катастрофічні негативні наслідки, пов'язані із руйнацією будівель та загибеллю людей, в умисному порушенні правил підсудності, винесенні необґрунтованих і незаконних судових рішень (№№ 2-5464/2007, 2-3241/2009, 2-5888/2009);

- систематичність порушення суддею ОСОБА_4 вимог матеріального і процесуального законів також підтверджується прикладами прийняття ним за результатами розгляду адміністративних справ незаконних судових рішень у справах №№ 2-а-354/2008, № 2-а-356/2008, 2-а-306/2008, 2-а-517/2008 щодо переоформлення власників земельних ділянок і зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок загальною площею 11,07 га, які перебували у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Постановами апеляційного суду і Київського районного суду м. Одеси за результатами розгляду апеляційних скарг та заяв прокурорів, які діяли в інтересах держави, вказані судові рішення скасовані;

- при розгляді і вирішенні 16 цивільних справ, зокрема, за позовними заявами ОСОБА_20 і ОСОБА_21 на земельні ділянки загальною площею 11,21 га; 7 цивільних справ у 2004-2005 роках на земельні ділянки загальною площею 8,99 га; 6 цивільних справ за позовами ОСОБА_22 і ОСОБА_23 у 2005 році на земельні ділянки загальною площею 4,98 га; 3 цивільних справ за позовами ОСОБА_24 і ОСОБА_25 у 2006 році, суддя ОСОБА_4 умисно, з використанням сторонами типової схеми погашення боргових зобов'язань через визнання судом мирової угоди з відчуженням земельної ділянки в рахунок боргу, визнав права власності на земельні ділянки загальною площею 25, 18 га (справи №№ 2-2981/04, 2-5288/04,2-5289/04, 2-1959/05, 2-1960/05, 2-2148/05, 2-2075/05, 2-2623/05, 2-4931/05, 2-7158/05, 2-4441/05, 2-4932/05, 2-5001/05, 2-4524/06, 2-4525/06, 2-4526/06);

- в процесі додаткової перевірки виявлено ще 42 архівних цивільних справи за 2006, 2007 і 2008 роки, в яких суддя ОСОБА_4 за звичною для себе схемою виніс відповідні незаконні й необґрунтовані судові рішення і щодо затвердження мирових угод між сторонами через розрахунок відповідачів за борговими зобов'язаннями належними їм за правом приватної власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Загалом, цими судовими рішеннями, всупереч встановленій законом забороні на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, нормам матеріального права, суддя ОСОБА_4 визнав за позивачами право приватної власності на вказані земельні ділянки загальною площею більше 335 га (справи №№ 2- 3999/06, 2-4943/06,2-4370/06, 2-4854/06,2-4855/06, 2-4908/06, 2-5555/06, 2-5802/06, 2-5804/06, 2-5957/06, 2-6265/0, 2-6266/06, 2-6390/06, 2-6391/06, 2-1919/07, 2-1920/07, 2-1921/07, 2-2174/07, 2-2175/07, 2-2176/07, 2-2177/07, 2-2179/07, 2-2501/07, 2-2172/07, 2-2173/07, 2-2178/07, 2-2182/07, 2-2171/07, 2-2180/07, 2-2181/07, 2-2208/07, 2-2623/07, 2-2744/07, 2-4397/07, 2-4398/07, 2-4691/07, 2-4491/07, 2-4789/07, 2-4790/07/, 2-7351/07, 2а-466/08, 2а-463/08);

- умисно і цинічно суддя ОСОБА_4 іменем України порушив права недієздатної особи, а також позбавив її дітей у здійсненні права наслідування майна (справа № 2-2321/04). Вказані порушення визнані судовими рішеннями судів апеляційної інстанції, проте істотні негативні наслідки незаконних рішень судді до цього часу не ліквідовані, права дітей не поновлені, а зумовлені цими незаконними судовими рішеннями інші правові спори продовжують розглядатися судами;

- у 2010 році суддя ОСОБА_4 ухвалив незаконне судове рішення в цивільній справі № 2-3929/10 за позовом ОСОБА_26 до ОСОБА_27 про стягнення заборгованості за договором позики, що набуло широкого негативного резонансу в державі і завдало шкоди міжнародному іміджу України. Вказане судове рішення ухвалено на користь групи осіб, які шляхом обману заволоділи шістьма квартирами у центральному районі м. Одеси, які належали Державному земельному (іпотечному) товариству і Генеральному консульству Греції, а також підвальними приміщеннями КП ЖБК «Порто-Франковский», усього на загальну суму більше 5 млн. грн., що кваліфіковано органом досудового слідства у кримінальній справі № 058201000125 як шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі. При цьому у судовому засіданні замість позивача ОСОБА_27 був присутній ОСОБА_28, а сам ОСОБА_27 у цей час відбував покарання у вигляді позбавлення волі. На час надходження позовної заяви в цивільній справі № 2-3929/10 до суду (09.03.2010 року) відповідальний за розподіл між суддями цивільних справ заступник голови суду Сватаненко В.Г у відпустці не перебував, проте, суддя ОСОБА_4, умисно порушуючи встановлений порядок, самовільно розподілив собі цивільну справу № 2-3929/10, про що свідчить його віза на позовній заяві: «Приймаю до провадження»;

- стійкість сформованих за значний стаж суддівської діяльності негативних мотиваційних установок судді ОСОБА_4, що ґрунтуються на переконанні в можливості і практиці свавільного використання суддею закону на користь власних інтересів та інтересів окремих учасників процесу, всупереч принципам права і вимогам законів України, суспільним інтересам, є переважними ознаками відправлення цим суддею правосуддя і в інших справах, зокрема, порушення правил щодо самовідводу, правил суддівської етики встановлені в процесі перевірки (задоволення безпідставного самовідводу ухвалою від 20 грудня 12 року в цивільній справі № 2-383/11 через 1 рік і 8 місяців після відкриття провадження);

- поведінка судді ОСОБА_4 є несумісною із здійсненням повноважень судді і відправленням правосуддя, вона полягає в недотриманні ним правил суддівської етики як у судових процесах, так і поза межами здійснення правосуддя та має ознаки порушення трудового розпорядку і корупційного діяння. Зокрема, щодо умисного і систематичного порушення ним трудового розпорядку роботи Київського районного суду м. Одеси (з 21 січня по 25 січня 2013 року щодня він не перебував на робочому місці в середньому 3 години; у період з 2008 по 2012 роки ОСОБА_4 умисно не виконував повноваження судді і 21 день був відсутній на робочому місті, а за рахунок робочого часу відпочивав за кордоном);

- зазначення в декларації неправдивих відомостей (незрівнянно із грошовим утриманням збагачення судді ОСОБА_4, який володіє елітними об'єктами нерухомості та автомобілями преміум-класу). При цьому грошове утримання судді ОСОБА_4 є основним джерелом сімейного бюджету і єдиним джерелом утримання майна родини. Право власності щодо більшості з вказаних об'єктів оформлено суддею ОСОБА_4 на членів сім'ї;

- встановлена неетична поведінка судді 1 жовтня 2012 року стосовно адвоката ОСОБА_6 під час розгляду цивільної справи № 1512/9616/2012;

- користування службового становища в отриманні можливості та здійсненні незаконної експлуатації гаражу, що розміщений на території Київського районного суду м. Одеси, в особистих інтересах, інтересах членів свої сім'ї та інших осіб, без належних для цього підстав, що носить характер корупційного правопорушення;

- слід врахувати, що голова Київського районного суду м. Одеси (супровідний № 506-ф від 6 березня 2013 року) надав негативну характеристику судді ОСОБА_4, з якою останній не погодився. Негативна характеристика підтверджена також зборами суддів Київського районного суду м. Одеси (протокол від 21 березня 2013 року). Зокрема, вказаними зборами суддів одноголосно вирішено «вважати дії судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 такими, що не відповідають суддівській етиці та є порушенням морально-етичних принципів поведінки судді»;

- питання щодо ініціювання звільнення судді ОСОБА_4 за порушення ним Присяги судді розглядалось і Вищою радою юстиції, однак рішенням № 1163/0/15-12 від 16 жовтня 2012 року пропозиція члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. від 14 жовтня 2010 року відхилена. При цьому зазначене рішення не містить оцінки обставин, виявлених членами Вищої ради юстиції Кудрявцевим В.В. і Завальнюком В.В., порушень суддею ОСОБА_4 присяги судді та мотивів прийнятого рішення № 1163/0/15-12 з посиланням на докази, що ускладнює врахування цього рішення в ході здійснюваної Комісією перевірки. Окремі судові рішення, ухвалені суддею ОСОБА_4, що були предметом вивчення ВРЮ, потребують нового вивчення у поєднанні з іншими рішеннями цього судді і новими обставинами, встановленими за результатами перевірки Комісії.

4 червня 2013 року до ВККС України надійшла заява позивача від 31 травня 2013 року (вх. № 12з-1566/13) про направлення копії прийнятого рішення від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13, яка була направлена супровідним листом від 6 червня 2013 року В.В.,

Вважаючи рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 незаконним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведена законність прийнятого рішень, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI (2453-17) від 7 липня 2010 року (далі - Закон № 24), Законом України «Про Вищу Раду юстиції» № 22/98-ВР (22/98-ВР) від 15.01.1998 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 22), Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (v1802695-11) , затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (із змінами, та доповненнями) (далі - Регламент).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно доводів позивача щодо:

- незаконності надання Комісією в рішенні від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 оцінки судовим рішенням, які не скасовані на теперішній час;

- необґрунтованості висновку про порушення ним присяги судді;

- незаконності посилання в рішенні Комісії від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 на:

- скасування рішень в апеляційному порядку чи самим суддею;

- на факти, що встановлені прокуратурою, а не вироком суду, тобто не є доказами в процесуальному розумінні;

- порушення вимог кримінально-процесуального законодавства України та правил самовідводу;

- внесення ним неправдивих відомостей до декларації про майновий стан;

- відомості із сумнівних джерел, інформацію, достовірність якої перевірити неможливо;

- надходження скарг на суддю та на його негативну характеристику;

- систематичне порушення ним трудової дисципліни;

- незаконні діяння для створення статків, слід зазначити наступне.

Згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи можливість самостійно вибирати відповідачем варіант рішення, вважаючи, що рішення про направлення Вищій ради юстиції висновку з рекомендацією розглянути питання щодо внесення подання про звільнення з посади судді не є остаточно прийнятим рішенням про порушення присяги суддею Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4, оскільки Вища рада юстиції буде проводити свою перевірку та приймати відповідне рішення за результатами такої перевірки, колегія суддів при вирішенні питання про законність рішення Комісії від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 перевіряє тільки процедуру його прийняття.

Всі зазначені вище доводи ОСОБА_4 стосуються не процедури прийняття рішення, а його суті та оцінки відповідачем певних порушень, допущених суддею, що відноситься до повноважень Комісії, та перевірка яких є компетенцією Вищої ради юстиції, а не суду.

Стосовно порушень процедури прийняття рішення Комісії від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13, зазначених ОСОБА_4 в позовній заяві, слід зазначити наступне.

1. На думку позивача, оскаржуване рішення прийнято за результатами проведення додаткової перевірки, що була ініційована рішенням ВККСВККС України про відкриття дисциплінарного провадження 14 лютого 2012 року № 446/дп-13, яке постановою Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року у справі № П/800/179/13 визнано незаконним.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2013 року до ВККС України надійшла заява в.о. прокурора Одеської області Ліщишина П. від 16 січня 2013 року за вих. № (16)05/2-48вих-13 (зареєстрована за № 8вк-344/13) щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4, яка за допомогою автоматизованої системи була передана для проведення перевірки члену Комісії Мікуліну В.П.

13 лютого 2013 року за результатами перевірки заяви в.о. прокурора Одеської області Ліщишина П.Л. членом ВККС України В. Мікуліним був складений висновок, яким запропоновано відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4, та вказано на необхідність проведення додаткової перевірки.

14 лютого 2012 року ВККС України було прийнято рішення № 446/дп-13, яким відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4

Рішенням Комісії від 6 червня 2013 року № 1749/дп-13 було визнано таким, що втратило чинність рішення ВККС України від 14 лютого 2012 року № 446/дп-13 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4

Постановою Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року у справі № П/800/179/13 рішення ВККС України від 14 лютого 2012 року № 446/дп-13 було визнано незаконним.

Разом з тим, за результатами додаткової перевірки скарги в.о. прокурора Одеської області Ліщишина П.Л. на дії судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 23 квітня 2013 року членом ВККС України Мікуліним В.П. був складений висновок, яким запропоновано: відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4; невідкладно письмово повідомити про встановлені ознаки корупційного правопорушення судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4, які полягають у незаконній багаторічній експлуатації капітального гаража, що розташований на території Київського районного суду м. Одеси, голову Держаної судової адміністрації Кирилюка Р.І., голову Київського районного суду м. Одеси Чвакіна С.А. - для негайного вжиття заходів щодо припинення вказаного правопорушення, а також Генерального прокурора України - для здійснення перевірки виявлених ознак корупційного правопорушення судді ОСОБА_4 й надання їм правової оцінки; інформацію про нововиявлені обставини вчинення суддею Київського районного суду м. Одеси, в тому числі умисні порушення норм матеріального і процесуального права направити Генеральному прокурору України для надання цим порушенням правової оцінки і вжиття заходів на захист інтересів держави.

24 квітня 2013 року ВККС України було прийнято рішення № 1226/дп-13, яким вирішено:

- відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4;

- невідкладно письмово повідомити про встановлені ознаки корупційного правопорушення судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4, які полягають у незаконній багаторічній експлуатації капітального гаража, що розташований на території Київського районного суду м. Одеси, голову Держаної судової адміністрації Кирилюка Р.І., голову Київського районного суду Чванкіна С.А. - для негайного вжиття заходів щодо припинення вказаного правопорушення, а також Генерального прокурора України - для здійснення перевірки виявлених ознак корупційного правопорушення судді ОСОБА_4 й надання їм правової оцінки;

- інформацію про нововиявлені обставини вчинення суддею Київського районного суду м. Одеси умисних порушень норм матеріального і процесуального права направити Генеральному прокурору України для надання цим порушенням правової оцінки і вжиття заходів на захист інтересів держави.

Колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів ОСОБА_4, про незаконність додаткової перевірки, що була ініційована незаконним рішенням ВККС України про відкриття дисциплінарного провадження 14 лютого 2012 року № 446/дп-13, що призвело до незаконності оскаржуваного позивачем рішення.

Відповідно до підпункту 13.2.6. Регламенту (v1802695-11) у разі виявлення членом Комісії фактів, які можуть бути підставою для звільнення судді, такі факти окремо викладаються у висновку.

Підпунктом 13.2.8. пункту 13.2. Регламенту (v1802695-11) (в редакції, що діяла на момент складання висновку від 23 квітня 2013 року) передбачено, що при встановленні у ході перевірки фактів та підстав дисциплінарної відповідальності судді, про які не зазначено у скарзі (заяві), за такими фактами проводиться перевірка, про що зазначається у висновку.

У відповідності до цих норм 23 квітня 2013 року членом ВККС України Мікуліним В.П. був складений висновок, яким запропоновано відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 (перевірялись факти, що не були зазначенізазначені у заяві в.о. прокурора Одеської області Ліщишина П.Л. від 16 січня 2013 року за вих. № (16)05/2-48вих-13, та які могли бути підставою для звільнення судді).

Цей висновок члена Комісії Мікуліна В.П. від 23 квітня 2013 року слугував підставою для прийняття рішення ВККС України від 24 квітня 2013 року № 1226/дп-13 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4

Саме за наслідками дисциплінарного провадження стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4, відкритого рішенням ВККС України від 24 квітня 2013 року № 1226/дп-13, Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла оскаржуване позивачем рішення від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції щодо внесення подання про звільнення судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 з посади в зв'язку з порушенням ним присяги судді;

Слід зазначити, що постановою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року у справі № П/800/299/13, яке набрало законної сили, надана оцінка законності рішення ВККС України від 24 квітня 2013 року № 1226/дп-13 про відкриття дисциплінарної справи - ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення ВККС України від 24 квітня 2013 року № 1226/дп-13.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

2. ОСОБА_4 вказує, що Комісія грубо порушила процедуру розгляду та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи щодо нього, оскільки не запросила його на засідання, на якому вирішувалось питання про відкриття щодо нього дисциплінарної справи, у зв'язку з чим був позбавлений реальної можливості представляти свої права та інтереси. Також зазначив, що не були витребувані від нього пояснення щодо скарг та судових справ, що призвело до однобокого вирішення справи.

З цього приводу слід зазначити, що при розгляді справи № П/800/299/13 за позовом ОСОБА_4 до ВККС України про визнання незаконним рішення від 24 квітня 2013 року № 1226/дп-13 про відкриття дисциплінарної справи, судом надавалась оцінка доводам позивача щодо порушення повідомлення його про засідання Комісії.

З урахуванням того, що постанова Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року у справі № П/800/299/13 набрала законної сили, відповідно до вимог частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ці обставини не доказуються.

3. Позивач вважає, що ВККС України прийняла рішення щодо нібито порушень, які мали місце поза межами строку давності для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 87 Закону № 24 дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. провадження

Таким чином, ця норма стосується виключно дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13, до ОСОБА_4 не було застосовано дисциплінарне стягнення, лише було направлено рекомендацію до Вищої ради юстиції щодо внесення подання про звільнення судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 з посади в зв'язку з порушенням ним присяги судді, що не є видом дисциплінарного стягнення.

4. На думку ОСОБА_4, Комісія в оскаржуваному рішенні в якості підстав для притягнення його до відповідальності вказує:

- обставини, які вже були предметом їх розгляду, та порушень в його діях не було встановлено;

- свої ж рішення, які були визнані незаконними та скасовані Вищою радою юстиції;

- обставини, які вже були предметом розгляду Вищої ради юстиції, яка не знайшла порушень в діях позивача.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що рішенням Вищої ради юстиції від 16 жовтня 2012 року була відхилена пропозиція члена ВРЮ Кудрявцева В.В. від 14 жовтня 2010 року, якою було запропоновано внести подання щодо звільнення судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 з посади судді за порушення вимог чинного законодавства при розгляді 26 цивільних справ, в зв'язку із відсутністю підстав. Разом з тим, однією з підстав прийняття рішення №1590/дп-13 від 30 травня 2013 року були грубі порушення норм матеріального і процесуального права суддею ОСОБА_4 при прийнятті рішень по 26 цивільним справам, що вже було предметом розгляду ВРЮ.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні №1590/дп-13 від 30 травня 2013 року вказано, що рішенням Комісії № 1629/Дп-11 від 26 травня 2011 року за результатами перевірки, проведеної членом Комісії Мельником М.Г., до судді ОСОБА_4 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани на підставі вимог стаття 83 частини 1 пунктів 1, 2, 3 Закону № 24 (2453-17) . Разом з тим, за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 на рішення ВККС України № 1629/дп-11 від 26 травня 2011 року Вища рада юстиції скасувала це рішення та закрила дисциплінарне провадження (рішення ВРЮ № 818/0/15-11 від 1 листопада 2011 року).