Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року (v_573805-11) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови в частині та стягнення коштів, -

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року (v_573805-11) в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником бойових дій, він отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) від 22.10.93 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення (т. 1, а. с. 3), в зв'язку з чим Позивач має право на разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що передбачено ст. 12 зазначеного Закону.

Проте, виплата вищезазначеної разової грошової допомоги в 2008 році здійснювалась відповідно до абз. 6 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) (далі - Постанова № 183), а саме, учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, у сумі 310 гривень.

Відповідно до п. 20 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) від 28 грудня 2007 року № 107-VI (далі - Закон № 107-VI), частину п'яту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) викладено в новій редакції, відповідно до якої Кабінету Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, було надано право визначати розмір грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Станом на час прийняття Постанови № 183 (183-2008-п) пункт 20 Розділу II Закону № 107-VI (107-17) був чинним.

В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (пункт 2 резолютивної частини Рішення).

Згідно із п. 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) положення Закону № 107-VI (107-17) , визнані неконституційними, тобто, вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України такого Рішення.

Таким чином, лише з 22 травня 2008 року (з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 (v010p710-08) ) втратила чинність норма закону про державний бюджет, якою було внесено зміни до частини п'ятої ст. 12 Закону № 3551-XII (3551-12) .

До 22 травня 2008 року, і, відповідно, на момент прийняття Відповідачем Постанови № 183 (183-2008-п) 12 березня 2008 року пункт 20 Розділу II Закону № 107-VI (107-17) , яким Кабінету Міністрів України було надано право у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, був чинним та підлягав застосуванню у відповідних правовідносинах, а норму частини п'ятої ст. 12 Закону № 3551-XII (3551-12) , на яку посилається Позивач, призупинено, а тому відсутні підстави для її застосування.

Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України (254к/96-ВР) , закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року (v_573805-11) - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.