Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі № 2а-1961/11/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. ЛьвовадоОСОБА_4 про стягнення податку з власників транспортних засобів,-

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова в березні 2011 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на суму 59 486 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а-1961/11/1370 скасовано та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- згідно листа Львівського відділу РЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 31.08.2010 № 9/2074 на ім'я ОСОБА_4 було здійснено першу державну реєстрацію транспортних засобів: 09.10.2009 марки MERCEDES-BENZ, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; 17.10.2009 MERCEDES-BENZ, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2;

- згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення відповідачем першої реєстрації транспортних засобів сума податку становить 59 486 грн.;

- згідно довідки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 17.01.2011 № 764/17-115 кошти від сплати відповідачем податку з власників транспортних засобів за реєстрацію цих транспортних засобів на суму 59 486 грн. до місцевого бюджету Франківського району м.Львова не надходили;

- згідно листа Західного Головного Регіонального управління "ПриватБанку" від 09.06.2010 № 9/2074 факт перерахування коштів відповідачем не підтверджено.

Суд першої інстанції за наведених обставин справи дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації транспортного засобу, не зарахована до місцевого бюджету.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що за встановлених обставин справи підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову, з огляду на наступне.

За змістом ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно ст. 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Відповідно до ч.4 ст. 5 названого Закону фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться (ч.6 ст. 5 названого Закону).

За змістом п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) , реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

З огляду на зміст наведених положень законодавства, колегія суддів зазначає, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів. При цьому, відсутність документів про сплату податку є умовою, за якою перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.

Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано належних доказів звернення відповідача особисто чи через уповноважену особу до Львівського відділу РЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області із заявою про проведення державної реєстрації зазначених вище транспортних засобів та вчинення будь-яких дій, пов'язаних з придбанням чи реєстрацією таких транспортних засобів.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що порядок стягнення з платників податків несплачених податкових (грошових) зобов'язань на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а на час звернення контролюючим органом з позовом до суду - положеннями Податкового кодексу України (2755-17) .

Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного в момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 названого Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Вимоги наведених положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) кореспондуються з приписами п.93.5 ст. 95, пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинними на момент звернення позивача з даним позовом до суду).

Отже, для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів дане податкове (грошове) зобов'язання повинно набути статусу податкового боргу.

Таким чином, з огляду на зміст наведених положень податкового закону, відсутність в матеріалах справи належних доказів наявності у відповідача податкового боргу по узгодженому податковому зобов'язанню по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та з врахуванням встановлених судами обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає законних підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача спірної суми.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судоми апеляційної інстанції було порушено норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .