Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 3 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року у справі № 697/2812/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та призначення пенсії на пільгових умовах, -

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі Черкаської області, в якому просив визнати дії неправомірними та призначити пенсію на пільгових умовах, як лікарю - рентгенологу відповідно списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з досягненням віку 50 років ним була подана заява до відповідача про призначення пенсії відповідно до п."а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Разом з тим, відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії посилаючись, що у позивача відсутній 10 річний стаж роботи за Списком № 1.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 3 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року, позовні вимоги задоволені.

Визнані дії управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах неправомірними.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі Черкаської області призначити пенсію ОСОБА_1 на пільгових умовах, як лікарю-рентгенологу відповідно списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі Черкаської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судові рішення та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі Черкаської області про призначення йому пільгової пенсії відповідно до п."а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". ОСОБА_1 при поданні документів для призначення пенсії на пільгових умовах відповідачу були надані оригінал трудової книжки, згідно якої позивач працював з 3 серпня 1987 року на посаді лікаря-інтерна по рентгенології до Черкаської обласної лікарні; 5 серпня 1988 року звільнений від займаної посади в зв'язку з закінченням ординатури. З 8 серпня 1988 року по 19 серпня 1989 року працював на посаді лікаря рентгенолога Кам'янської районної лікарні Черкаської області. 3 11 вересня 1989 року по 5 лютого 1993 року працював на посаді лікаря-рентгенолога ренгенкабінета Канівської районної лікарні. 3 18 лютого 1993 року по 15 вересня 1994 року працював лікарем-рентгенологом в Світлогорській міській лікарні. З 19 вересня 1994 року прийнятий на посаду лікаря рентгенолога Канівської районної лікарні. З 1 березня 1996 року призначений на посаду завідуючого рентгенкабінетом Канівської районної лікарні, яку займав до 10 лютого 2003 року. З 15 серпня 2011 року був прийнятий на посаду лікаря рентгенолога - стажиста Канівської центральної районної лікарні. З 19 грудня 2011 року переведений на посаду лікаря-рентгенолога рентгенологічного відділення. З 1 січня 2012 року рентгенологічне відділення реорганізоване у відділення променевої діагностики. З 1 січня 2012 року переведений на посаду лікаря-рентгенолога відділення променевої діагностики.

Відповідно до Довідки Канівської центральної районної лікарні від 19 вересня 2014 року № 1807-01-03 позивач працював в Канівській центральній районній лікарні на посаді завідуючого рентгенкабінетом з 1 березня 1996 року по 10 лютого 2003 року включно. До функціональних обов'язків завідуючого рентгенкабінетом входило ренгендіагностичне та ультразвукове обстеження хворих, довідка надана до УПФ в м.Канів та Канівському районі для підтвердження наявного трудового стажу.

Згідно наказів Канівської центральної районної лікарні № 230 від 19 грудня 1996 року; № 134 від 10 липня 1998 року; № 12 від 20 січня 2003 року; № 89 параграф 5 від 03 жовтня 2007 року; № 139 параграф 3 від 01 жовтня 2012 року професія лікаря-рентгенолога рентгенологічного відділення відноситься до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) та Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (36-2003-п) (довідка Канівської центральної районної лікарні від 27 серпня 2014 року № 41).

Разом з тим, відповідач відмовив в призначення пенсії позивачу відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з підстав відсутності необхідного стажу роботи за Списком № 1 для призначення пільгової пенсії, не зарахувавши при цьому роботу на посаді завідуючого рентгенкабінетом Канівської районної лікарні.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що факт роботи позивача підтверджується записами трудової книжки, що дає право на призначення пенсії.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів. Згідно п. 3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (z1451-05) ), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Отже, записи у трудовій книжці ОСОБА_1 та вказана вище довідка Канівської ЦРЛ підтверджують пільговий характер його роботи за посадою лікаря-рентгенолога.

Виходячи з наведеного, відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивачу за Списком № 1 періоду роботи з 1 березня 1996 року до 10 лютого 2003 року у Канівській центральній районній лікарні, і як наслідок, у не призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, як лікарю-рентгенологу відповідно списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі Черкаської області відхилити.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 3 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.