Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,

за участю представників ТДВ "Страхова компанія "Сяйво" Комендантової Аліни Олегівни та Покровської Ольги Юріївни; Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Карпика Леоніда Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТДВ "Страхова компанія "Сяйво" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження, за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, -

У лютому 2014 року ТДВ "Страхова компанія "Сяйво" звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг "Про тимчасове зупинення дії ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг ТОВ "Страхова компанія "Сяйво" № 4744 від 26.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 4744 від 26.12.2013.

У касаційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що на підставі доручення на проведення позапланової виїзної перевірки (інспекції) ТДВ "Страхова компанія "Сяйво" № 80-13/8ФП від 06.09.2013 проведена позапланова виїзна перевірка (інспекція) з питань, викладених у листі Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.08.2013 № 642/9/10-36-22-03 (вх. № 4205/6 від 27.08.2013 р.) за період з 01.01.2013 до 06.09.2013. Перевірка тривала з 06.09.2013 до 17.10.2013.

Під час проведення вказаної перевірки (інспекції) позивачу вручено запит № 80-13/8-1ФП від 08.10.2013 про надання необхідних для перевірки документів, у строк до 11 год. 00 хв. 10.10.2013.

В зв'язку з ненаданням частини витребовуваних документів, відповідачем складено акт про правопорушення товариством вимог законодавства про фінансові послуги № 1121/13-10/13/8 від 11.10.2013, у якому зазначено про порушення вимог пункту 5.2 розділу V Правил проведення перевірок (інспекції) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджених розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2422 від 27.11.2012 (z0211-13) , відповідно до якого керівник та посадові особи об'єкта нагляду при проведенні перевірки зобов'язані, зокрема, своєчасно надавати інспекційній групі документи для проведення перевірки, повну та достовірну інформацію щодо діяльності об'єкта нагляду у сфері надання ним фінансових послуг.

Розпорядженням "Про застосування заходу впливу до ТДВ "Страхова компанія "Сяйво" № 3909 від 29.10.2013 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вирішено приписати товариству усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити про виконання вимог цього розпорядження з наданням підтверджуючих документів у термін до 05.11.2013.

З підстав невиконання вказаного розпорядження, відповідачем прийнято спірне у цій справі розпорядження "Про тимчасове зупинення дії ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг ТОВ Страхова компанія "Сяйво" № 4744 від 26.12.2013, яким вирішено зупинити цьому товариству дію ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг. Вказано про порушення вимог пункту 12 частини 1 статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", підпункту 41 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України № 1070 від 23.11.2011 (1070/2011) , пункту 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2319 від 20.11.2012 (z2112-12) .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12.07.2001 у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Підпунктом 4 частини 1 статті 40 вказаного Закону передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу як тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Згідно з підпунктом 4 та абзацом 2 підпункту 9 пункту 2.1 Розділу ІІ Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2319 від 20.11.2012 (z2112-12) , Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу як тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Повноваження Нацкомфінпослуг щодо обмеження або відкликання ліцензії страховика на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг реалізуються відповідно до Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Уповноважений орган має право, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996, видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

З урахуванням описаного суд першої інстанції дійшов висновку, що у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг були наявні правові підстави для застосування до позивача як страховика заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення дії ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в зв'язку з невиконанням останнім виявлених порушень, викладених у розпорядженні № 3909 від 29.10.2013.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд посилався на те, що відповідачем за виявлене правопорушення до позивача підлягала застосуванню відповідальність, передбачена пунктом 3 частині 1 статті 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12.07.2001, за змістом якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені на неповно з'ясованих обставинах та в порушення вимог чинного законодавства.

У частині 1 статті 83 Цивільного кодексу України визначено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

За змістом частин 1 та 3 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" № 1576-XII від 19.09.1991 господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

З матеріалів проведеної Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг позапланової виїзної перевірки (інспекції) вбачається, що вона проведена відносно товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Сяйво".

Проте, у спірному розпорядженні № 4744 від 26.12.2013 заходи впливу у вигляді зупинення дії ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг застосовані до товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Сяйво".

Вказана обставина залишилась поза увагою, і в судових рішеннях відсутні відповідні висновки. Внаслідок цього суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати правову оцінку спірному розпорядженню, в тому числі наявності викладеного у ньому порушення законодавства про фінансові послуги, допущеного позивачем, а також наявності порушеного права чи інтересу позивача, що підлягає судовому захисту.

Згідно статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У відповідності до вимог частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З врахуванням того, що у справі необхідно досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи судам необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд,-

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.