Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області від 14 травня 2010 року № Ф-294 про сплату недоїмки зі страхових внесків за період 2007-2009 роки у сумі 405 грн 22 коп.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати їх та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивач як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне.

13 травня 2010 року начальником відділу обліку надходження платежів від фізичних осіб Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівного ОСОБА_5 проведена камеральна перевірка розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2007 - 2009 роки, поданих позивачем.

Результати проведеної перевірки оформлені актом камеральної перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне від 13 травня 2010 року № 16.

14 травня 2010 року з посиланням на даний акт перевірки відповідачем винесена вимога № Ф 294 про сплату боргу в сумі 405 грн 22 коп.

Правовою підставою для винесення спірного акту відповідач вказав ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а фактичною підставою слугував відображений в акті від 13 травня 2010 року № 16 висновок відповідача про порушення позивачем п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 5.3.2 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (z0064-04) , а саме: нарахування страхових внесків в розмірі, що є меншим мінімального розміру страхового внеску, та нарахування доплати до мінімального страхового внеску за 2007 - 2009 роки на суму 405 грн 22 коп.

Не погоджуючись з вимогою відповідача, позивач заявив цей позов.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за формою, змістом та підставами винесення спірний правовий акт індивідуальної дії у формі вимоги узгоджується з компетенцією територіальних органів Пенсійного фонду України, яка визначена ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а за способом її реалізації відповідає порядку дій, який визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, та винесений повноважною посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів про відмову в позові.

Пунктом 3 ст. 11 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із п. 5 № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в п. 3 ст. 11 цього Закону. Таким чином позивач є страхувальником і відповідно зі ст. 15 цього Закону - платником страхових внесків.

Згідно із п. 6 ст. 20 № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Приписами п. 1 ст. 19 № 1058-IV визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 2.1.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) (далі - Інструкція № 21-1), платниками страхових внесків є: страхувальники - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Відповідно до п. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) за ставками: для платників, зазначених у підпунктах 2.1.3 (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування), 2.1.4 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції, - 33,2 відсотка від суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 5.2.3 Інструкції № 21- 1 (z0064-04) передбачено, що суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на розмір страхового внеску, зазначеного в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції.

Водночас, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Частина ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або обрала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок здійснення такої доплати визначено у розділі 15 Інструкції (z0064-04) .

Згідно із зазначеним розділом Інструкції доплата до мінімального страхового внеску за неповний місяць роботи здійснюється застрахованою особою за її бажанням за даними персоніфікованого обліку за підсумками року або при виході застрахованої особи на пенсію за місцем проживання. В інших випадках стаж обчислюється за формулою, визначеною пунктом 3 статті 24 Закону.

Правовий аналіз ст. 24 Закону № 1058-IV дає підстави для висновку: у разі, якщо частина єдиного (42 %) або фіксованого (10 %) податків, що спрямовується до Пенсійного фонду України, менша ніж мінімальний страховий внесок, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності для зарахування до страхового стажу відповідного періоду за бажанням можуть здійснити доплату до мінімального страхового внеску.

Таким чином, оскаржувана вимога є протиправною і підлягає скасуванню

Оскільки висновки судів ґрунтуються на не правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу позивача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області від 14 травня 2010 року № Ф-294 про сплату ОСОБА_4 недоїмки зі страхових внесків за період 2007-2009 роки в сумі 405 грн 22 коп.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.