2а/2570/4965/2011 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 23.04.2015 Прийняття

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2011 № 0004182320, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року в розмірі 3 835 847 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з незаконності включення платником до розрахунку бюджетного відшкодування суми ПДВ, відкоригованої у податковому обліку у зв'язку з поверненням покупцеві попередньої оплати за товар.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. Вказану постанову мотивовано тим, що оспорювану суму бюджетного відшкодування було визначено Товариством з дотриманням вимог статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) з урахуванням сум ПДВ, сплачених постачальникам у попередніх звітних періодах.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду і просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2011 року.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 31.08.2011 № 2300/23/32729070, в якому викладено висновок податкового органу про те, що документально підтверджена сума від'ємного значення ПДВ, сплачена Товариством постачальникам у травні 2011 року, становить 1 691 953 грн., тоді як позивач безпідставно заявив до відшкодування у перевіреному періоді ПДВ у розмірі 5 527 800 грн., включивши до цієї суми повернуту покупцеві у складі попередньої оплати за товар суму ПДВ у розмірі 3 835 847 грн.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу вимог пункту 200.3 цієї ж статті ПК (2755-17) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вирішуючи даний спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо дотримання платником наведених правил оподаткування при декларуванні суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року.

Так, суд першої інстанції підтримав правову позицію відповідача у справі, зазначивши, що у травні 2011 року позивач повернув контрагенту-покупцеві (товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка") попередню оплату за цукор у загальній сумі 23 580 000 грн. (у тому числі 3 930 000 грн. ПДВ); за наслідками цього позивач відкоригував податкові зобов'язання з ПДВ, зменшивши їх на цю суму, у зв'язку з чим від'ємне значення з ПДВ у податковому обліку Товариства за травень 2011 року склало 6 878 307 грн.; вказану суму від'ємного значення (яке включало суму зменшеного податкового зобов'язання у зв'язку з поверненням авансового платежу) було повністю враховано при обчисленні суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року, що, за висновком суду першої інстанції, не відповідає наведеним законодавчим вимогам.

У той же час апеляційний суд, не погоджуючись з наведеними висновками суду першої інстанції, послався на те, що до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року платником було включено суми цього податку, сплачені постачальникам у попередніх звітних періодах та не заявлені до відшкодування.

Так, за наслідками дослідження показників податкової звітності Товариства з ПДВ за вересень-жовтень 2010 року, квітень-травень 2011 року, а також виписок з банківського рахунку позивача та матеріалів попередніх податкових перевірок апеляційним судом було виявлено наявність у платника від'ємного значення ПДВ, сплаченого позивачем постачальникам у ціні товарів (робіт, послуг) у попередніх звітних періодах та не включеного до розрахунку бюджетного відшкодування у цих звітних періодах. Відповідні суми ПДВ переносилися позивачем у складі залишку від'ємного значення ПДВ попереднього звітного періоду, що включається до податкового кредиту поточного звітного періоду, та були заявлені позивачем до відшкодування у червні 2011 року.

Наведені дії платника цілком об'єктивно були визнані апеляційним судом законними, позаяк положення статті 200 ПК не дають підстави для висновку про обмеження права платника на отримання бюджетного відшкодування часовими межами певного звітного періоду (зокрема того періоду, в якому виникло відповідне право).

Більш того, пунктом 102.5 статті 102 ПК передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У даному разі факту заявлення позивачем до відшкодування ПДВ поза межами цього строку Інспекцією виявлено не було.

Також апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що здійснене позивачем коригування податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з поверненням авансового платежу покупцеві лише збалансувало суму зобов'язань, сформованих за операцією з постачання товарів, яка фактично не відбулася. Наведене, однак, не вплинуло на суму від'ємного значення ПДВ, яка об'єктивно існувала у податковому обліку позивача за наслідками проведення Товариством розрахунків з постачальниками у попередніх звітних періодах.

Надана апеляційний судом правова оцінка обставин даної справи відповідає установленим цим судом фактичним даним зі спору та правильному застосуванню норм матеріального права, що регулюють розглядувані правовідносини.

Порушень судом апеляційної інстанції процесуальних норм, що тягнуть скасування або зміну судових актів, не виявлено.

З урахуванням викладеного, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та задоволення касаційних вимог Інспекції не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 зі справи № 2а/2570/4965/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.