Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у письмовому порядку касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року

У липні 2012 року УПФ України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим пред'явило позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Просило стягнути з відповідача фінансові санкції за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування у строки, визначені законодавством у сумі 170,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, у задоволенні адміністративного позову УПФ України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій УПФ України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим подало касаційну скаргу, в якій вказало, що оскаржувані рішення судами прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФ України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим.

18 лютого 2011 року УПФ України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим прийнято рішення № 182 про застосування до відповідача фінансових санкцій у вигляді накладення штрафу у розмірі 170,00 грн. на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку, що закон, на підставі якого до позивача нараховані санкції, втратив чинність, а тому це рішення є протиправним.

Такі висновки судів є необґрунтованими.

Так, згідно із частиною другою статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною шостою статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону № 1058-IV визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини шостої цієї статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частинами першою, другою, п'ятою, дев'ятою статті 106 Закону № 1058-IV (в редакції до 01 січня 2011 року) передбачалось, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано такими, що втратили чинність частини перша-дев'ята статті 106 Закону № 1058-IV.

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Фактично суди дійшли висновку, що виключення частин першої-дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) унеможливлює їх застосування після 01 січня 2011 року.

Проте, така позиція судів не узгоджується зі змістом пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , оскільки вказана норма передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, тобто в порядку статті 106 Закону № 1058-IV.

Колегія суддів не вбачає колізії в змісті пунктів 7 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суди не виконали вимог вказаного процесуального закону й ухвалили незаконні рішення, які підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише не правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, то колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити у цій справі нове рішення.

Позов Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим 170,00 грн.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.