Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач),

Заїки М.М., Ліпського Д.В.,

розглянувши в касаційному порядку в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Виноградівської міської ради (далі - Міська рада) про визнання відмови у наданні інформації незаконною за касаційною скаргою позивачки на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила:

визнати незаконною відмову Міської ради у наданні копій рішень про передачу за період з 01.01.2009 року по 01.01.2014 року у власність земельних ділянок із земель комунальної власності;

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у доступі до публічної інформації, яку вона просила надати у зверненні від 25.04.2014 року;

зобов'язати Міську раду, з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , надати запитувану інформацію, зазначену в пункті 5 запиту, а саме копії договорів оренди комунального майна (в тому числі земельних ділянок).

Посилалась на те, що відповідач не мав правових підстав до обмеження її на отримання публічної інформації щодо надання земельної ділянки у власність, оскільки це прямо заборонено Законом України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) .

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивачка та її представник, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судами, просять попередні судові рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказують на те, що інформація про розпорядження комунальним майном не може бути обмежена. Справу судом першої інстанції неправомірно розглянуто в порядку скороченого провадження, що позбавило позивачку прав, передбачених статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України..

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 25 квітня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Міської ради із запитом, в якому просила надати:

належним чином завірені копії заяв громадян щодо виділення земельних ділянок у приватну власність за період з 01.01.2009 року по 01.01.2014 року із земель комунальної власності та рішення Міської ради за результатами розгляду цих заяв;

інформацію про оголошення і проведення конкурсів на укладання договорів оренди майна, що знаходиться у комунальній власності за вище згаданий період та копії документів щодо вказаних договорів, в тому числі рішення конкурсної комісії, прийняте за результатами проведеного конкурсу, листи-заявки учасників конкурсу із додатками, звіти про оцінку об'єкта оренди; протоколи засідань конкурсної комісії.

На зазначене звернення, Міський голова повідомив позивачку про неможливість надання копії заяв громадян за період з 01.01.2009 року по 01.01.2014 року щодо виділення земельних ділянок та рішень Міської ради з цього приводу, договорів оренди, оскільки така інформація відноситься до конфіденційної. В той же час надано інформацію про кількість рішень за роками, якими земельні ділянки передані у власність громадян та повідомлено, що за період з 01.01.2009 по 01.01.2014 роки оголошено й проведено чотири конкурси на укладення договорів оренди комунальної власності. Для підтвердження інформації надано копії протоколів засідання конкурсної комісії, протоколів проведення вище згаданих конкурсів з висновками про вартість майна.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розпорядник інформації, яку просила позивачка, розглянув звернення у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, запитувана інформація, яка міститься в рішеннях Міської ради про надання земельних ділянок у власність із земель комунальної власності, в договорах оренди належить до конфіденційної, а отже відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Висновок судів не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

За правилами пункту 1 частини першої статті 183-2 КАС України скорочене провадження в адміністративній справі застосовується у випадку оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Під бездіяльністю, виходячи з положень частини другої статті 2 КАС України, необхідно розуміти пасивну поведінку суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи.

Не дивлячись на те, що позивачка оскаржувала незаконність дій, а не бездіяльність Міської ради про відмову в допуску до публічної інформації, суд першої інстанції розглянув справу у скороченому провадженні, чим порушив не лише один із принципів адміністративного судочинства - урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення та права позивачки, передбачені статтею 49 КАС України, а й належним чином не встановив фактичні обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи.

Зокрема, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) (далі - Закон № 2939-VI (2939-17) ).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 цього Закону до публічної інформації з обмеженим доступом відноситься:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п'ята статті 6 Закону № 2939-VI).

Аналогічне положення відображене у частині одинадцятій статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" (у редакції Закону України від 27.03.2014 року № 1170-VII (1170-18) ), згідно якого акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Складовою частиною комунального майна є земля (частина перша статті 142 Конституції України, частина перша статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"). Відповідно, не може бути обмежено доступ до інформації про земельні ділянки, надані приватним особам у користування, а так само прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки.

Обмеження щодо наведеної інформації може бути застосовано у випадку передбачену частиною другою статті 6 Закону № 2939-VІ і лише з мотивів попередження шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Як свідчить зміст запиту від 25.04.2014 року, позивачка, окрім іншого, просила надати за період з 01.01.2010 по 01.01.2014 роки копію рішень про надання (відмову у наданні) земельних ділянок у власність із земель комунальної власності, договори оренди з цього приводу.

Згідно частини другої статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" відомості про фізичну особу (персональні дані) можуть бути віднесені до конфіденційної інформації як самою особою, так і безпосередньо законом . До конфіденційної інформації віднесено, зокрема:

інформацію про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адресу, дату і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657-XII);

відомості про місце проживання або місце перебування особи (частина восьма статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").

За правилами частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VІ обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Виходячи з положень цієї норми, розпорядник інформації у випадку, коли в документі міститься інформація з обмеженим доступом, зобов'язаний надати не документ, а інформацію, доступ до якої необмежений.

Суд першої інстанції в порушенні вимог вище згаданих норм матеріального права та у зв'язку з недотриманням норм процесуального права, в тому числі пункту 1 частини першої статті 161 КАС України, належним чином не з'ясував, яка інформація, що міститься в рішеннях та договорах оренди, копії яких просила позивачка, відноситься до конфіденційної. Не надав правової оцінки діям відповідача щодо неможливості ознайомлення з інформацією, викладеною у договорах оренди, доступ до якої необмежений.

Апеляційний суд порушення, допущені судом першої інстанції, не виправив та усупереч вимогам статей 159, 161, 195, 202 КАС України не забезпечив з'ясування наведених доводів апеляційної скарги, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи).

При новому розгляді необхідно належним чином з'ясувати доводи і заперечення сторін, та з урахуванням норм матеріального права, проаналізованих вище, вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.