Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області (далі - УПФ), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (протокол № 4 від 26 квітня 2013 року), яким йому відмовлено у підтвердженні періоду роботи на посаді електрогазозварювальника з 25 грудня 1979 року до 21 серпня 1992 року та з 18 червня 1999 року до 17 жовтня 2005 року; протиправною відмову УПФ в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ), а також просив зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з часу звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 19 березня 2013 року.

Позов обґрунтував тим, що відповідач неправомірно відмовив йому в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 25 грудня 1979 року до 21 серпня 1992 року та з 18 червня 1999 року до 17 жовтня 2005 року на посаді електрогазозварювальника, оскільки відсутність відомостей про зайнятість ручним зварюванням та атестації робочих місць на підприємстві не може бути підставою для звуження права особи на соціальний захист.

Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправним рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (протокол № 4 від 26 квітня 2013 року) про відмову ОСОБА_4 у підтвердженні періоду роботи на посаді електрогазозварювальника з 25 грудня 1979 року по 10 червня 1999 року. Визнано протиправною відмову УПФ в призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Зобов'язано УПФ призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ з часу звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 19 березня 2013 року.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, незастосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював електрогазозварювальником в Арцизькому РО "Сільгосптехніка" Одеської області та його правонаступниках з 25 грудня 1979 року по 10 червня 1999 року, а з 18 червня 1999 року по 17 жовтня 2005 року у Локомотивному ДЕПО Одеса-Сортувальна.

19 березня 2013 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (протокол № 4 від 26 квітня 2013 року) позивачу відмовлено у підтвердженні періоду роботи на посаді електрогазозварювальника з 25 грудня 1979 року по 10 червня 1999 року за Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Рішенням УПФ в Арцизькому районі Одеської області від 25 травня 2013 року № 25 у зв'язку з відмовою у підтвердженні періоду роботи на посаді електрогазозварювальника, відмовлено ОСОБА_4 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Згідно з статтею 13 Закону № 1788-XII на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Професії газозварювальника та електрозварювальника ручної зварки, що є суміжними, передбачені як Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці в гарячих цехах, роботах, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (v1173400-56) , так і Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими умовами праці, які дають право на державну пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) , що були чинними у спірний період роботи позивача.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У трудовій книжці позивача назва професії зазначена як газоелектрозварювальник, тобто не у повній відповідності із визначенням, застосованим у списку № 2.

Пунктами 1, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Стаж роботи позивача підтверджується копією трудової книжки, відповідними архівними довідками, а також довідкою про підтвердження трудового стажу.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що позивач дійсно працював електрогазозварювальником повний робочий день та займався ручним зварюванням, оскільки на той час та на їх підприємстві іншого зварювання, крім ручного, не було.

Отже, доводи відповідача стосовно того, що позивач не надав докази роботи на вказаній посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, є безпідставними, оскільки трудова книжка та відповідні архівні довідки, а також довідка про трудовий стаж на посаді, яку він займав, підтверджує його спеціальний трудовий стаж електрогазозварювальником ручної зварки.

Щодо твердження відповідача про необхідність проведення атестації робочих місць судова колегія виходить з наступного.

Згідно з пунктами 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 р. № 442 (442-92-п) (набрала чинності з 21серпня 1992 року), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) , результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " є виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Тому висновок судів про те, що відсутність атестації у позивача не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У зв'язку з цим судам необхідно було з'ясувати коли підприємство вперше провело атестацію робочого місця за посадою газоелектрозварника ручного зварювання, чи змінились умови праці на цій посаді до і після проведення атестації, а також який трудовий стаж роботи мав позивач до 22 серпня 1992 року, тобто до введення атестації.

Без встановлення вказаних обставин неможливо зробити висновок про пільговий характер роботи ОСОБА_4 до і після 22 серпня 1992 року та його достатність для призначення пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним рішення від 26 квітня 2013 року та про призначення пенсії з 19 березня 2013 року, суди не звернули уваги на те, що адміністративний позов подано 28 листопада 2013 року.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів, чи дотриманий ним строк звернення до суду, а якщо ні, то наскільки строк пропущено і з яких причин.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України прийняті ними рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.