802/2279/14-а Про визнання протиправними дій та скасування рішення митниці міндоходів про коригування митної вартості товарів - 23.04.2015 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігро-Ленд" (далі - ТОВ "Ігро-Ленд") звернулось до суду з позовом до Вінницької митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними дії та скасувати рішення Вінницької митниці міндоходів про коригування митної вартості товарів № 401000003/2014/000022/1 від 26 лютого 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 401000003/2014/000022/1 від 26 лютого 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що 09 січня 2014 року між ТОВ "Ігро-Ленд" - покупець та компанією "VANCO CLOBAL MANAGEMENT LTD" (London) - продавець укладено Контракт № 09/01/14 від 09 січня 2014 року, за умовами якого продавець продає, а покупець купує гель силікатний (SiO2), в тому числі, торговельної марки "DARACLAR 920" в кількості 200 тонн, по ціні 1200,00 євро за тонну, на загальну суму 240000,00 Євро.

Позивач сплачує вартість відповідної партії товару на умовах відстрочення платежу на протязі 45 діб з дня митного очищення Товару (п.п. 4.3 Контракту ). Вартість пакування та маркування входить у вартість Товару (п.п. 5.1 Контракту).

Згідно з п.п. 3.1 Контракту Товар поставляється на умовах СРТ - м. Вінниця, Україна.

За умовами п.п. 3.2 Контракту товар супроводжується наступними документами: інвойсом продавця, товарно-транспортною накладною (CMR), сертифікатом походження Товару.

Додатковою угодою № 1 від 17 лютого 2014 року до вказаного Контракту сторонами погоджено, що відправником по даному Контракту є компанія Грейс Гмбх, Индер Холлерхеске, Д-67545 Вормс, Німеччина.

25 лютого 2014 року ТОВ "Ігро-Ленд", через брокера - ТОВ "Енерготранзит +", шляхом електронного декларування подано до Вінницької митниці митну декларацію № 401090000/214/003407 для митного оформлення в режимі імпорт товару - гель силікатний, марка "DARACLAR 920" (SiO2), всього 7200 кг. Митну вартість товару позивачем визначено на рівні 9016,38 євро (в тому числі ціна товару 8640,00 євро) по курсу НБУ 12,413281 - 111922,88 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом подано до митного оформлення наступні документи:

- копію контракту № 09/01/14 від 09 січня 2014 року, укладеного з компанією "VANCO CLOBAL MANAGEMENT LTD" (London);

- копію додатку № 1 від 17 лютого 2014 року до контракту № 09/01/14 від 09 січня 2014 року;

- копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 0613441 від 19 лютого 2014 року;

- копію комерційного інвойсу № 20140205 від 18 лютого 2014 року з компанією "VANCO CLOBAL MANAGEMENT LTD" (London);

- копію сертифікату походження товару форма А 14990303.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару внаслідок спрацювання Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та відсутності всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товару.

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у митній декларації, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи, передбачені ст. 53 МК України та зазначені у графі 44 митної декларації, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом листом від 26 лютого 2014 року № 25/2 надано додаткові документи, а саме: копії накладних виробника GRACE Davison № 87781702 від 18 лютого 2014 року; № 87784430 від 18 лютого 2014 року; № 87783525 від 18 лютого 2014 року; копію інвойсу між продавцем та виробником товару GRACE Davison № 20140205 від 18 лютого 2014року; копію експортної декларації відправника № MRN 14 DE665492281244Е4, а також повідомлено про неможливість надати інші документи.

В результаті ненадання позивачем всіх витребовуваних документів та через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, митним органом скориговано митну вартість товарів з 9016,38,91 дол. США на 14832,00 дол. США (збільшена митна вартість до ціни 2,06 євро за 1 кг., замість задекларованої позивачем ціни 1,25 євро за 1 кг) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 401000003/2014/000022/1 від 26 лютого 2014 року, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за другорядним методом її визначення, вказавши про неможливість застосування попередніх методів.

Рішення мотивовано тим, що у митного органу наявна інформація щодо митної вартості схожого товару, що був оформлений раніше, яка і призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом заявленої митної вартості.

В подальшому, з метою здійснення митного оформлення товару, 27 лютого 2014 року ТОВ "Ігро-Ленд", через брокера ТОВ "Енерготранзит +", подало до митного оформлення нову декларацію митної вартості із зазначенням в ній вказаної відповідачем митної вартості товару - 2,06 євро за 1 кг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування, визнання дій протиправними.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача були в наявності всі документи, що підтверджують митну вартість товарів, які імпортуються, в той час як митним органом не доведено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Єдиною обставиною, вказаною в рішенні про коригування митної вартості товару, яка викликала сумнів у митного органу щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є те, що у відповідача наявна інформація щодо митної вартості схожого товару, яка відрізняється від вказаної позивачем у декларації.

З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Крім того, варто зазначити, що рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України (4495-17) не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Також судами вірно зазначено, що митним органом не обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та правильно вказано, що право позивача на оскарження рішення митного органу не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підстав та в межах закону.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, скасувавши спірне рішення відповідача. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.