826/12609/14 Про скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про накладення штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, скоєні на ринку фінансових послуг - 23.04.2015 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Сатіс" (далі - ПрАТ "СК "Сатіс") звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просило скасувати постанову про накладення штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг № 244/13-16/13/5 від 01 серпня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що головний бухгалтер позивача певний проміжок часу працювала без свідоцтва про складання екзаменів на відповідність знань професійним вимогам, що є порушенням чинного законодавства. З урахуванням наявності відповідних повноважень, відповідачем обрано та застосовано захід впливу у вигляді штрафної санкції у мінімальному розмірі, передбаченому статтею закону.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач зазначає про законність та обґрунтованість рішень судів, тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що на підставі доручення від 25 квітня 2014 року № 63/13-14 проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ "СК "САТІС" щодо додержання вимог законодавства у сфері фінансових послуг за період з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2014 року, за результатом якої складено відповідний акт перевірки № 146/13-8 ФП від 26 червня 2014 року.

Вказаним актом перевірки встановлено ряд порушень законодавства у сфері фінансових послуг, одним з яких є порушення вимог п. 3.3 розділу 3 Професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13.07.2004 № 1590 (далі - Професійні вимоги № 1590), відповідно до якого головні бухгалтери фінансових установ, які пройшли підвищення кваліфікації та склали екзамен, згідно з підпунктом "б" пункту 3.1 цього розділу, кожних три роки повинні складати екзамен на відповідність знань професійним вимогам за відповідною типовою програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів, затвердженою Нацкомфінпослуг.

На підставі зазначеного акту перевірки від 26 червня 2014 року № 146/13-8 ФП відповідачем складено акт про правопорушення ПрАТ "СК "САТІС" вимог законодавства про фінансові послуги від 02 липня 2014 року № 830/13-15/13/8 та прийнято постанову про накладення штрафних санкцій (штрафу) на ПрАТ "СК "САТІС" за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 01 серпня 2014 року № 244/13-16/13/5, згідно з якою до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 1700,00 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови стало порушення ПрАТ "СК "САТІС" вимог п. 3.3 розділу 3 Професійних вимог № 1590, зокрема те, що головний бухгалтер ПрАТ "СК "САТІС" ОСОБА_2 виконувала свої обов'язки в період з 25 лютого 2013 року по 31 травня 2013 без отримання свідоцтва про складання екзамену на відповідність знань професійним вимогам за програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів страхових компаній, оскільки свідоцтво від 25 лютого 2010 року втратило чинність 25 лютого 2013, проте наступне свідоцтво ОСОБА_2 отримала лише 31 травня 2014 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючий орган застосував до позивача санкцію за неіснуюче правопорушення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Спірна постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнята, зокрема, на підставі та керуючись п. 10 ч. 1 ст. 28, ст. 39, п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 28 вказаного закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Ст. 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 зазначеного закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такий захід впливу, як зокрема, накладення штрафу в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що санкція вказаної статті застосовується до учасників ринків фінансових послуг в разі неподання, несвоєчасного подання або подання завідомо недостовірної інформації, про що обґрунтовано вказано судом першої інстанції.

Однак, як встановлено судами такі порушення як неподання, несвоєчасного подання або подання завідомо недостовірної інформації позивачем не вчинялись.

Тобто, позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, вчинення ним якого не встановлено у передбаченому законом порядку.

Наведена обставина є підставою для скасування спірної постанови про накладення штрафної санкції (штрафу) на ПрАТ "СК "САТІС" за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 01 серпня 2014 року № 244/13-16/13/5.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Доводи касаційної скарги, не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.