Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Бабына В.С.,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 2а-1119/09/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "До енд ко Київ" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "До енд ко Київ" (далі - ТОВ "До енд ко Київ") звернулось в суд з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі - ОДПІ), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0073432310/0 від 18 листопада 2008 року, яким позивачу було визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 594 816,98 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 297 408,49 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "До енд ко Київ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодуванння за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року, січень, грудень 2006 року, лютий 2007 року, за результатами якої складений акт від 14 листопада 2008 року № 459/23-1/20582919.

За висновками перевірки податковим органом встановлені порушення ТОВ "До енд ко Київ" норм пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виявилося у неправомірному збільшенні суми бюджетного відшкодування.

На підставі наведеного акту перевірки, 18 листопада 2008 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0073432310/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 594 816,98 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 297 408,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно положень статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинним на момент проведення перевірки) податковим органам надано право проведення невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок.

Відповідно до підпункту 7.7.5. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", документальна невиїзна перевірка проводиться податковим органом протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації за відповідний період. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що податкові органи можуть запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник.

Як вбачається з преамбули наказу ДПА України від 27 травня 2008 року № 355 (v0355225-08) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків", при проведенні перевірки згідно Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 (v0266225-08) , невиїзних документальних та виїзних позапланових перевірок платників податків положення Примірного порядку є спеціальними по відношенню до цих Методичних рекомендацій та мають пріоритет у застосуванні.

Відповідно пункту 4.1 наказу ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 (v0266225-08) "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом № 509 (509-12) . Документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі пункту 1 статті 11 Закону № 509 і триває протягом 30 днів, наступних за граничним днем подання звітної податкової декларації або фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Згідно пункту 3.1 наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350 (v0350225-05) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість", підрозділи, що здійснюють адміністрування податку на додану вартість протягом 30 днів, наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку.

Перевіряємий період, згідно акту був з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року, січень, грудень 2006 р., лютий 2007 року, тобто відповідач не мав законних підстав на проведення будь-яких перевірок у зв'язку із спливом строку на їх проведення.

Крім того, висновками актів попередніх перевірок підтверджено суми податку на додану вартість, заявлені до відшкодування, не встановлено порушень податкового законодавства, частина податку в розмірі 594 816, 98 грн. повернута.

Статтею 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити додаткове зобов'язання звітного періоду, визначена відповідно до цього Закону.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (підпункт 7.4.1 пункт 7.4 статті 7 вказаного Закону).

В матеріалах справи відсутні докази підтвердження наявності ознак фіктивності окремих постачальників позивача, та на час здійснення господарських операцій продавці-контрагенти ТОВ "До енд ко Київ" були внесені до Єдиного державного реєстру та мали свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Враховуючи викладені обставини та наведені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу є не обґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення не правомірними.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.