Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Стародуба О.П.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Український графіт" на ухвалу судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя до публічного акціонерного товариства "Український графіт" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

У листопаді 2013 року управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства "Український графіт" 131 005,25 грн. по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року стягнуто з публічного акціонерного товариства "Український графіт" відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 164 108,05 грн. на рахунок управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український графіт" залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали та запропоновано доплатити 727,58 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач просив скасувати ухвалу судді апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до апеляційної скарги. Зокрема, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Закон України "Про судовий збір" (3674-17) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

У апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову окружного суду та прийняти нову про відмову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 41 480,90 грн.

Таким чином ставка судового збору у розмірі 50 відсотків має обчислюватись виходячи із оспорюваної суми, тобто 41 480,90 грн., а не відповідно до суми заборгованості, стягнутої судовим рішенням.

Відповідачем правильно обчислено та сплачено судовий збір у розмірі 913,50 грн. відповідно до оспорюваної ним суми позовних вимог.

Суддя апеляційного суду помилково обчислив ставку судового збору за подачу апеляційної скарги майнового характеру, виходячи із повної суми спору, чим порушив норми процесуального права, а тому справу необхідно направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання прийняття апеляційної скарги.

З огляду на викладене та керуючись статтями 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український графіт" задовольнити.

Ухвалу судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року скасувати та направити справу до апеляційного суду для продовження роз-гляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.