Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Борисенко І.В., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року

у справі № 804/1097/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дайріс" (далі - позивач, ТОВ "Дайріс")

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровські області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Дайріс" звернулось у січні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000631501 від 23.12.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт № 2371/15-1/33771165 від 29.11.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларацій) на суму 506 130,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року № 0000631501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 506 130,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні положення містять норми пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 506 450,00 гривень виникло на підставі декларації за 2 квартал 2010 року та в сумі 1916,00 гривень на підставі декларації з ПДВ за березень 2012 року. На час подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2013 року, залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 24) декларації становив 506 130,00 гривень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що строки давності застосовуються виключно до права платника податку на повернення надміру сплачених та відшкодування грошових зобов'язань та не розповсюджується на право зарахування належної платнику податків суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.8 цієї статті, до податкової декларації платником податків додається також розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Між тим, як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, при подачі податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, позивач не заявляв будь-яких сум до бюджетного відшкодування та не подавав розрахунок бюджетного відшкодування.

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі в сумі 506 130,00 гривень, яка виникла за 2 квартал 2010 року та березень 2012 року, оскільки таке декларування залишку від'ємного значення позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами п. 102.5 ст. 102 ПК України.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року у справі № 804/1097/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.