Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. у справі

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4

до відповідача-1 Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценка Павла Геннадійовича

відповідача-2 Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції

про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

12.08.2013 р. до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Луценка П.Г. та про зобов'язання державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (далі Реєстраційна служба) провести державну реєстрацію права власності звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони надали держреєстратору Луценку П.Г. всі необхідні для реєстрації права власності на нерухоме майно документи, проте відповідач прийняв рішення про зупинення розгляду їх заяви. Вважаючи дії держреєстратора протиправними, позивачі просили задовольнити адміністративний позов, скасувати рішення про зупинення розгляду їх заяви та зобов'язати Реєстраційну службу здійснити реєстрацію права власності.

Під час розгляду справи позивачі уточнили свої вимоги та просили також скасувати рішення відповідача-1 від 27.08.2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. позов задоволено частково : скасовано рішення державного реєстратора від 5.08.2013 р. про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію та від 27.08.2013 р. про відмову в державній реєстрації; зобов'язано Реєстраційну службу розглянути заяву позивачів щодо державної реєстрації права власності. В задоволенні решти вимог відмолено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, позивачі звернулись з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просили її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому, скаржники зазначили, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість адміністративного позову.

У своїх запереченнях державний реєстратор вважає, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2013 р. позивачі звернулись до Реєстраційної служби із заявами про державну реєстрацію їх права власності на квартиру, розташовану за адресою : АДРЕСА_1. В якості документів, що підтверджують їх право власності на об'єкт нерухомості заявники, крім іншого, надали копію рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.06.2013 р. яким здійснено розподіл сумісного майна подружжя та визнано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 частини квартири розташованої за адресою : АДРЕСА_1. При цьому, зі змісту судового рішення вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовільно реконструювали вказану квартиру, внаслідок чого відбулось її перепланування із трикімнатної з житловою площею 50 кв.м. у двокімнатну, житловою площею 40,6 кв.м. Крім того, внаслідок самовільних робіт із реконструкції було змінено і загальну площу квартири та площу нежитлових, допоміжних приміщень.

Рішенням державного реєстратора Луценка П.Г. від 5.08.2013 р. зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію права власності у зв'язку з відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації. Своє рішення держреєстратор обґрунтував відсутністю документу, що підтверджує прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири.

27.08.2013 р. державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень яке мотивовано тим, що заявниками не надано документи, перелічені у рішенні від 5.08.2013 р. про зупинення розгляду заяви.

Порядок здійснення державної реєстрації на час виникнення спірних правовідносин регламентувався Законом "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі Закон N 1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 22.06.2011 р. N 703 (703-2011-п) (далі Порядок № 703).

Здійснивши аналіз залучених до справи доказів, суд апеляційної інстанції правильного врахував, що положеннями Закону N 1952-IV (1952-15) та Порядку № 703 (703-2011-п) обумовлено, що у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

У зв'язку з тим, що позивачами самовільно здійснено перепланування та реконструкцію квартири, державний реєстратор, враховуючи приписи Закону N 1952-IV (1952-15) та Порядку № 703 (703-2011-п) , повинен пересвідчитися не тільки у наявності документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на нерухоме майно, а й з'ясувати, чи відбулось прийняття вказаного об'єкту в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що реконструйована та перепланована квартира у передбаченому законом порядку в експлуатацію не приймалась, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах державний реєстратор діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах своєї компетенції та не порушуючи при цьому законні права та інтереси позивачів, що унеможливлює задоволення позову, і доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.