826/19969/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток - 21.04.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014

у справі № 826/19969/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Агропродінвест"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, задоволено позовні вимоги про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2013 № 0005192220.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Група "Агропродінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, за ррезультатами якої складено акт від 30.09.2013 № 836/26-53-22-01-21-31953813, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.10.5, п. 138.10, п. 138.11 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140, п. 141.1 ст. 141, п. 142.2 ст. 142 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 218 901,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005192220 від 08.10.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 510 302,00 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 2 218 901,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 291 401,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в періоді, що перевірявся, не відповідають дійсним обставинам справи.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Так, судами встановлено, що 14.06.2011 між позивачем (Страхувальник) та ПАТ "Страхова компанія "Країна" (Страховик) було укладено договір № 12/141/3.1.14 добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами, предметом якого є угода між Сторонами, відповідно до якої Страховик бере на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати Страхувальнику нанесену матеріальну шкоду відповідно до умов цього Договору та в межах страхової суми та лімітів відповідальності, а Страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у визначеному цим Договором розмірі та у встановлені Договором строки.

Предметом страхування за цим Договором є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником завданої ним шкоди третім особам у зв'язку з експлуатацією газопроводу високого тиску "Комаргород-Гарячівка" загальною довжиною 24 300 п.м. діаметром 325 мм.

Страхова премія склала 627 400,00 грн.

Відповідно умов Договору, страховик зобов'язується при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату Вигодонабувачу та/або страхувальнику, а Страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у встановленому цим Договором розмірі та термін.

Страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з цим Договором на підставі заяви Страхувальника та страхового акта, після отримання всіх документів, що підтверджують настання страхової події.

В бухгалтерському обліку позивача операцію зі страхування за вказаним договором відображено відповідними проводками.

В податковому обліку ТОВ "Група Агропродінвест" операцію зі страхування цивільної відповідальності перед третіми особами на суму 627 400, 00 грн. віднесено до складу адміністративних витрат декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року.

Разом з тим, обґрунтовуючи неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат зі слати страхової премії, відповідач посилається на ту обставину, що відповідно до договору оперативної оренди від 01.04.2007 № 31020 та додаткових угод до цього Договору (а.с. 108-113, том 2) вказаний газопровід був переданий в тимчасове платне користування ЗАТ "Подолье".

Крім того, з акта перевірки вбачається, що підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугували висновки податкового органу щодо завищення витрат від операцій з нарахування процентів за борговими зобов'язаннями, у зв'язку із використанням кредитних коштів не в господарській діяльності.

Податковим органом зроблено висновки про те, що позивачем у період, що перевірявся, кредитні кошти в сумі 35 200 000,00грн., отримані від Банк "Державний експортно-імпортний банк" на підставі кредитного договору від 09.10.2009 № 151209К45, було використано позивачем на надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договорами № 28710V22 від 05.11.2010 та № 151211V1 від 29.11.2011, тобто не в господарській діяльності.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В даному випадку судами обох інстанцій не досліджено питання щодо змісту та обсягу отриманих послуг та пов'язаності їх з господарською діяльністю позивача; не досліджено питання щодо використання позивачем коштів згідно кредитного договору, відсотки за якими віднесені до валових витрат, в господарських цілях, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім наведеного, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугувало встановлення податковим органом завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих періодів, починаючи з 1 кв. 2011 pоку по 30.06.2013, у зв'язку із включенням до таких від'ємного значення за підсумками 2010 року.

Разом з тим, у процесі розгляду даної справи судами не встановлено правомірності формування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування у 2011 році, а тому ухвалені судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими. В даному випадку, судам необхідно дослідити правомірність включення позивачем до валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2011 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, встановивши при цьому власне правильність розрахунку та формування відповідних сум від'ємного значення об'єкта оподаткування та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 скасувати.