Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості,

У червні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2011 року у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2011 року - без змін.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.07.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" та ВАТ "Першоуральський новотрубний завод" (Російська Федерація) укладено контракт № 35-599-МТР, згідно якого позивачем придбано у придбано у ВАТ "Першоуральський новотрубний завод" труби сталеві, безшовні, гарячодеформовані з чорних металів, ГОСТ 8732-78, ГОСТ 8731-74, група В, призначені для використання в нафтодобувній промисловості: діаметр 219,0х7,0 мм, кількість - 62 шт., вага - 21280 кг; діаметр 89,0х9,00 мм, кількість - 134 шт., вага - 19580 кг; діаметр 168,14х14,0 мм, кількість - 10 шт., вага - 5010 кг.

На підставі ВМД від 07.07.2010 року № 102040000/2010/041294, товаросупровідних документів, перелік яких зазначено на звороті декларації, декларації митної вартості (форма ДМВ-1) від 07.07.2010 року зазначений товар заявлено до митного оформлення та задекларовано його митну вартість за першим методом у розмірі 235662,07 грн.

Під час митного оформлення товару, при порівнянні заявленої митної вартості з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів згідно цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, посадовою особою Чернігівської митниці з'ясовано, що рівень митної вартості заявлених товарів нижче митної вартості на труби сталеві виробництва Росії, у зв'язку з чим виник сумнів щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості спірного товару.

Чернігівською митницею для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості від 07.07.2011 року вчинено запис про необхідність подання додаткових документів, відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, згідно переліку на звороті: інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій, спеціалізованих експертних організацій (держзовнішінформу) про вартість товару; калькуляція фірми-виробника; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару.

На звороті декларації митної вартості від 07.07.2011 року представником декларанта (ТОВ "Салті-Брок-2000") вчинено запис про неможливість надання запитуваних документів.

Разом з тим, позивачем було надано відповідачу довідку Держзовнішінформ від 07.04.2011 року № 6/156 та лист ВАТ "Першоуральський новотрубний завод" від 31.03.2010 року № М 12/0870 про неможливість надання калькуляції собівартості виробництва труб, яка є комерційною таємницею.

Також на звороті зазначеної декларації міститься запит про проведення із декларантом консультації згідно із статтею 266 Митного кодексу України щодо обґрунтованості підстав для визначення митної вартості товару.

У зв'язку з цим та неможливістю визначення митної вартості товару за другим-пятим методами, відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 08.07.2010 року № 102000006/2010/000740/1 за шостим (резервним) методом, на підставі якого позивачем оформлена і надана нова ВМД від 12.07.2010 року № 102040000/2010/041324 та проведено митне оформлення товару.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно із статтею 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі Митний кодекс України (4495-17) ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із статтею 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із частиною 4 статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу. Розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.

Згідно із пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) , для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Згідно із пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналіз наведених норм надає підстави для висновку про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Враховуючи, що декларантом не було надано в установлений термін додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості товару за 1-м методом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що Чернігівська митниця, приймаючи рішення від 08.07.2010 року № 102000006/2010/000740/1 за шостим (резервним) методом, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.