Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька про визнання протиправним рішення від 22.02.2013 року № 512757 та зобов'язання провести державну реєстрацію права власності,

У квітні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька про визнання протиправним рішення від 22.02.2013 року № 512757 та зобов'язання провести державну реєстрацію права власності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 було задоволено частково. Зобов'язано Державну реєстраційну службу Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року апеляційну скаргу Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька було залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі Реєстраційна служба Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.07.2009 року, спадкоємцем майна ОСОБА_4, що складається з 41/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, став його син ОСОБА_2 Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.07.2009 року, спадкоємицею майна ОСОБА_5, що складається з 59/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, стала її дочка ОСОБА_3.

23.01.2013 року представник позивачів за довіреністю - ОСОБА_6 звернувся до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок. Розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора Державної реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька Макєєнко О.В. від 22.02.2013 року № 512757 було відмовлено у здійсненні вищезазначеної реєстрації, в зв'язку з тим, що серед наданих документів не надано документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, яке зареєстровано в передбаченому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність рішення державного реєстратора виходячи із відповідності поданих позивачем документів чинному законодавству.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зроблені судами без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Як встановлено частиною 2 статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

За вказаними обставинами, до участі у справах щодо оскарження рішень з питань державної реєстрації прав та їх обтяжень має залучатись як відповідач державний реєстратор, дії якого оскаржують.

Разом з цим, питання щодо залучення до участі у справі державного реєстратора Макєєнко О.В. судами попередніх інстанцій не вирішувалося.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно із частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька про визнання протиправним рішення від 22.02.2013 року № 512757 та зобов'язання провести державну реєстрацію права власності - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.