Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора м. Києва на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року у справі за позовом Виробничо-комерційної фірми "ВНІКОМ" до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним акту перевірки від 25.09.2012 року № 295/04 та вказівки від 25.09.2012 року № 295/04,

У жовтня 2012 року Виробничо-комерційна фірма "ВНІКОМ" звернулася до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним акту перевірки від 25.09.2012 року № 295/04 та вказівки від 25.09.2012 року № 295/04.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2012 року позов Виробничо-комерційної фірми "ВНІКОМ" було задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вказівку Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 295/04 від 25.09.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2012 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга заступника прокурора м. Києва задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що Головним управлінням земельних ресурсів було проведено перевірку земельної ділянки за адресою акваторія Венеціанської протоки (Гідропарк Дніпровський район міста Києва) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва (затверджено рішенням КМР від 25.09.2003 року № 16/890) та статей 87, 189 Земельного кодексу України.

Вказаною перевіркою встановлено, що використання Виробничо-комерційною фірмою "Вніком" земельної ділянки на території Гідропарку в акваторії Венеціанської протоки орієнтовною площею 0,65 га для розміщення, експлуатації та обслуговування плавзасобів, понтонів та допоміжних споруд. Документи, що підтверджують право власності або право користування землею, в тому числі і на умовах оренди за Виробничо-комерційною фірмою "Вніком" у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 25.09.2012 року № 366/04.

Згідно із статтями 58, 70 Земельного кодексу України, землі водного фонду займаються водою, водними об'єктами, островами, портами причалами, пристанями, затонами, гідротехнічними спорудами, та ін.

Відповідно до статті 86 Водного кодексу, на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Отже, землі водного фонду не можуть використовуватися для судноплавства, проте вони використовуються для забезпечення його потреб, зокрема для будівництва гідротехнічних споруд та ін.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що плавзасоби не використовують земельну ділянку водного фонду - вони використовують воду, водні ресурси. Проте плавзасоби можуть використовувати земельні ділянки водного фонду або шляхом їх безпосереднього розміщення на березі (земельній ділянці, не вкритій водою) або через використання гідротехнічних споруд, портів. Останнє є не прямим, а опосередкованим використанням земельної ділянки, на якій розташована така гідротехнічна споруда, оскільки безпосереднє використання і зайняття земель водного фонду в такому разі здійснюється власниками таких гідротехнічних споруд. Плавзасоби лише швартуються до таких споруд, знаходячись при цьому на воді.

Згідно із пунктом 1.4. Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 року (z0932-04) , акваторія річкового порту - водна поверхня в установлених межах, що забезпечує в своїй судноплавній частині маневрування і стоянку суден; гідротехнічна споруда (ГТС) - споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод; організація, що експлуатує портові гідротехнічні споруди - державне підприємство або організація іншої форми власності, на балансі якої перебуває портова гідротехнічна споруда, або організація, що експлуатує її на основі договору з власником; причальна споруда - гідротехнічна споруда для швартування суден; швартові пристрої - пристрої на причалі, призначені для швартування і закріплення судна.

Відповідно до пункту 2.1. Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд (z0932-04) , основними структурними елементами системи річкових портових гідротехнічних споруд (далі - ПГТС) є: причальні споруди та пристрої; загороджувальні споруди; берегоукріплювальні споруди; портові акваторії, рейди та підхідні канали.

Пунктом 2.9. Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд встановлено, що функції технічного нагляду за формуванням і веденням Реєстру ПГТС здійснює Регістр судноплавства України.

Нагляд за виконанням цих Правил здійснює Регістр судноплавства України і Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС відповідно до вимог чинного законодавства та регламентуючих документів.

За результатами наглядової діяльності визначається відповідність фактичних показників технічного стану ПГТС вимогам нормативно-проектної і експлуатаційної документації, складаються акти оглядів, видаються приписи, визначається придатність ПГТС до подальшої експлуатації.

Свідоцтво про придатність ПГТС до експлуатації та свідоцтво про реєстрацію ПГТС за встановленою формою оформляє Регістр.

З листа Регістра судноплавства України вбачається, що станом на 30 листопада 2012 року останній не володіє інформацією про балансоутримувача та власника ГТС причал "Гідропарк".

У навігаційній річковій карті № 3533 Канівського водосховища від Київської ГЕС до Канівської ГЕС наявне відображення на карті у Венеціанській протоці причалу Гідропарк.

З актів огляду суден від 28.11.2012 року та 07.12.2012 року вбачається, що плавзасоби розміщені у причала Гідропарк, о-в Гідропарк, тобто знаходяться на воді. Вказане також підтверджено технічним звітом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо встановлення ситуаційного розміщення стаціонарних плавзасобів Виробничо-комерційної фірми "ВНІКОМ" за адресою м. Київ, о-в Гідропарк.

Оскільки, плавзасоби Виробничо-комерційної фірми "ВНІКОМ" розміщені виключно на водній поверхні акваторії Венеціанської затоки причалу Гідропарк, який є гідротехнічною спорудою і не перебуває на балансі або на праві власності у позивача, а також акт не містить жодного переліку та опису таких допоміжних споруд, пов'язаних з землями водного фонду, що унеможливлює як їх ідентифікацію, так і встановлення фізичного зв'язку з землею водного фонду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправною та скасувавши вказівку Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 295/04 від 25.09.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу першого заступника прокурора м. Києва - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року у справі за позовом Виробничо-комерційної фірми "ВНІКОМ" до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним акту перевірки від 25.09.2012 року № 295/04 та вказівки від 25.09.2012 року № 295/04- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.