Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Малинін В.В., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити певні дії,

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області з вимогами про визнання неправомірною відмови відповідача зарахувати період проходження строкової військовій службі з 17.05.1980 р. по 27.04.1982 р. та служби в органах внутрішніх справ з 26.11.1984 р. по 05.09.1990 р. до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області зарахувати позивачу вказані періоди служби до спеціального стажу працівника освіти, що дає право на пенсію за вислугу років.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р., позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області щодо незарахування позивачу періоду перебування на військовій службі з 17.05.1980 р. по 27.04.1982 р. та періоду служби в органах внутрішніх справ з 26.11.1984 р. по 05.09.1990 р. до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Зобов'язано відповідача зарахувати позивачу період перебування на військовій службі з 17.05.1980 р. по 27.04.1982 р. та період служби в органах внутрішніх справ з 26.11.1984 р. по 05.09.1990 р. до спеціального стажу працівника освіти, що дає право на пенсію за вислугу років.

У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 17.05.1980 р. по 27.04.1982 р. проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, а з 26.11.1984 р. по 05.09.1990 р. проходив службу в органах внутрішніх справ.

Також встановлено, що з 05.09.1990 р. позивача призначено на посаду вчителя історії Манявської середньої школи, з 15.08.1994 р. позивач працював в цьому учбовому закладі на посаді заступника директора, а з 01.09.1995 р. на посаді директора.

Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області листом від 04.03.2012 р. № 846/03 відмовило позивачу в зарахуванні періоду перебування на військовій службі з 17.05.1980 р. по 27.04. 1982 р. та періоду служби в органах внутрішніх справ з 26.11.1984 р. по 05.09.1990 р. до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавство, яке діяло на час проходження позивачем строкової військової служби в Збройних Силах СРСР та в органах внутрішніх справ, передбачало зарахування таких періодів служби до стажу за спеціальністю, який дає право на призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти.

Колегія суддів погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на час вирішення справи судами) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

На виконання наведеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04.11.1993 р. № 909 (909-93-п) , якою затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Вказаною постановою передбачено можливість зарахування до педагогічного стажу тієї роботи, яка прямо не передбачена переліком.

Так, в п. 3 примітках до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Тобто, наведене виключення стосується лише роботи особи за спеціальністю до 01.01.1992 р., а не періоду проходження строкової військової служби та служби в органах внутрішніх справ до 01.01.1992 р.

Як встановлено судами, позивач почав працювати за педагогічною спеціальністю з 05.09.1990 р., до цього часу позивач проходив строкову службу та службу в органах внутрішніх справ.

Звідси, неправильним є посилання судів попередніх інстанцій на постанову Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 р. № 1397, відповідно до якої раніше до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховувалась служба в Збройних силах та служба в органах внутрішніх справ, оскільки на момент призову на строкову військову службу та в період проходження служби в органах внутрішніх справ позивач не працював за педагогічною спеціальністю.

В даному випадку оспорюванні періоди служби не можуть враховуватись до спеціального стажу, тому відповідач правомірно відмовив позивачу в зарахуванні вказаних періодів.

Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує судові рішення та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута в порядку, передбаченому ст.ст. 235- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.