п/808/107/14 Про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, скасування картки відмови та повернення з Державного бюджету надміру сплачених коштів - 07.04.2015 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі № П/808/107/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Запорізької митниці Міндоходів, головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості, скасування картки відмови та повернення з Державного бюджету надміру сплачених коштів, -

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" звернулося в суд з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2013/000524/2 від 11.07.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00559 від 11.07.2013 за ВМД № 112030000/2013/015986; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача переплату ввізного мита у сумі 27955,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов контракту, 11.07.2013 р. до митного органу позивачем подана ВМД № 112030000/2013/0015986 та для митного оформлення були надані всі необхідні документи, а також додаткові документи, які в повній мірі підтверджували митну вартість товарів, надавали змогу переконатися у розмірі ціни, сплаченої позивачем за товар, та здійснити митну оцінку товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнане протиправним та скасоване рішення Запорізької митниці Міндоходів відносно позивача про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2013/000524/2 від 11.07.2013 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00559 від 11.07.2013 за ВМД № 112030000/2013/015986. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Запорізька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін в частині задоволення позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 26.03.2013 р. між публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" (Покупець) і "Lintorfer Eisegiesserei GmbH" (Продавець) укладений контракт № 13130290 (специфікація № 1 від 26.03.2013), за яким продавець зобов’язався поставити позивачу виливниці на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010. На виконання умов наведеного контракту та для проведення митного оформлення поставленого товару 11.07.2013 р. позивачем до митного органу подана вантажна митна декларація № 112030000/2013/0015986, та документи, а саме: зовнішньоекономічний договір № 13130290, специфікація № 1 від 26.03.2013 р., лист № 213-849, лист № 11/2496, попередню ВМД № 112030000/2013/009787, звернення № 171-239 від 11.06.13, звернення № 171-300 від 19.06.13, звернення № 171-259 від 02.07.13, звернення від 10.06.13, звернення № 171-249 від 20.06.13, звернення № 171-295 від 10.06.13, звернення 171-256 від 01.07.13; інвойси : № 40.824 від 03.06.2013 р: № 40.831 від 04.06.2013 р., № 40.832 від 04.06.2013 р., № 40.835 від 05.06.2013 р., № 40.872 від 13.06.2013 р., № 40.873 від 13.06.2013 р. № 40.885 від 14.06.2013 р., № 40.886 від 14.06.2013; № 40.925 від 26.06.2013 р., № 40.937 від 27.06.2013 р; сертифікати походження та експортні декларації. Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, платежі ввізного мита повинні становити - 107 220, 35 грн.

Під час перевірки правильності визначення митної вартості товару, митний орган прийшов до висновку, що документи, надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару та відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару, тому були затребувані згідно п.3 ст. 53 Митного кодексу України документи: виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Також було зазначено, що позивач за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивач 11.07.2013 р. на зворотному боці ДМВ-1 зазначив перелік документів, які додатково надає, а також пояснення неможливості подання інших документів (в ВМД країни відправлення відсутні вартісні показники через те, що форма заповнення МД не містить цієї інформації). Крім того, позивач повідомив, що графа 7 кожної МД країни відправлення містить номер заказу та номер відвантажувальної відомості, де міститься інформація про номер контракту, його дату, вагу, серійні номери виливниць, відправника, отримувача, номер транспортного засобу перевезення тощо.

В якості виписки з бухгалтерської інформації надані інвойси та відвантажувальні відомості. Іншої бухгалтерської інформації виробник не має, оскільки використовує лише два вищевказаних документи в своєму діловодстві.

В якості каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару в пакеті для митного декларування була надана калькуляція вартості виливниць від 25.03.2013, що надана виробником "Lintorfer Eisegiesserei GmbH". Крім того, прайс-листів компанія немає оскільки виливниці є специфічним товаром, який виробляється за індивідуальними кресленнями, унікальність якого підтверджена листом компанії виробника б/н від 02.04.2013, і не може мати узагальненої ціни.

Запорізькою митницею Міндоходів 11.07.2013 р. винесене рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000524/2, яким здійснене коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації щодо раніше визнаних митними органами вартостей за методом 6 (з розрахунку 1, 33 EUR за 1 кг для товару № 1 (МД № 112030001/2012/011894 від 01.10.12 р. МД № 112030001/2012/009791 від 04.09.12 р., МД № 112030000/2013/013842 від 11.06.13 р.).

Також, 11.07.2013 митним органом видана картка відмови у митному оформленні товару №112030000/2013/00559 за поданою ВМД № 112030000/2013/015986.

У зв’язку з чим 11.07.2013 позивач подав митному органу нову митну декларацію № 112030000/2013/016001 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару, яка прийнята до митного оформлення. Платежі за ВМД № 112030000/2013/016001 з ввізного мита становлять 135 175, 83 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем була правомірно визначена митна вартість товару основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно ст. ст. 57, 58 Митного кодексу України. Надані позивачем документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки, тому у відповідача не було законних підстав витребовувати додаткові документи та застосовувати резервний метод для визначення митної вартості товарів, які імпортувалися позивачем, без послідовного застосування попередніх другорядних методів та без обґрунтування неможливості їх застосування, що є порушенням ч. ч. 3, 6, 8 ст. 57 Митного кодексу України. Крім того, розв’язання судом питання про стягнення надмірно сплаченої суми ввізного мита, фактично буде визначенням митної вартості ввезеного товару, а судові органи своїми рішеннями не можуть підміняти інші державні органи, тому в цій частині позовні вимоги не були задоволені.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 Митного кодексу України.

Згідно ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч.5 ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Перелік додаткових документів визначено в цій же ч.3 ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно з ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надані митному органу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Подані основні документи, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця. При цьому вказані документи окремо містили додаткові відомості про витрати, додаткові витрати, що включалися до ціни.

Виходячи з наведеного, подані позивачем документи підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 ст. 58 МКУ.

При розгляді справи відповідачем не спростована дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об’єктивність зазначених відомостей, не спростована вартість оцінюваних товарів і вартість транспортних витрат, тобто у відповідача були відсутні претензії до наданих до митного оформлення документи. Митним органом не доведена наявність передбачених ч.3 чи ч.4 ст. 53 МКУ підстав для витребування у позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив наявність у поданих позивачем основних документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судами встановлено, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості товару, подавалися митному органу відповідні обов’язкові та додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, проте вони не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Суди дійшли вірного висновку, що подані декларантом документи, є такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об’єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведені та не надані судам, a інших обставини, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлені судами попередніх інстанцій.

З урахуванням наведеного, зроблені відповідачем у оскаржуваному рішенні висновки не свідчать про дійсну наявність розбіжностей у кількісних і вартісних показниках оцінюваного товару та не доводять наявність визначених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, тому їх подання (неподання) декларантом не впливає на правильність визначення митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Крім того, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Так, дійсною підставою коригування митної вартості в даних спірних правовідносинах є не допущені декларантом порушення, а наявність в базі даних митниці інформації про іншу митну вартість на аналогічний товар, у зв’язку з чим митний орган підвищив позивачу митну вартість товару. З цього приводу слід зазначити, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, країна виробництва, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Колегія суддів вважає вірними висновки судів першої і апеляційної інстанцій, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом.

Прийняття митним органом неправомірного рішення призвело до надмірної сплати позивачем при митному оформленні товару переплати ввізного мита у розмірі 27 955, 78 грн..

З приводу надмірно сплачених коштів колегія суддів зазначає наступне.

Процедура повернення надмірно сплачених митних платежів передбачена Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу, як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який затверджений наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 (z1097-07) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364 (z1097-07) , суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про необґрунтованість та неправомірність висновку відповідача щодо відсутності підстав для повернення коштів.

Зазначений порядок передбачає, що повернення зазначених платежів здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку органу Міністерства доходів і зборів України.

Оскільки позивачем не дотриманий Порядок повернення надмірно сплачених платежів, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.