Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільскої області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі № 606/2417/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільскої області про скасування розпорядження щодо припинення виплати пенсії по втраті годувальника та зобов'язання виплатити недоотримані суми пенсій, -

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільскої області, в якому просила скасувати розпорядження відповідача від 07.04.2014 р. щодо закриття пенсійної справи № 142851 та припинення виплати пенсії по втраті годувальника; зобов'язати відповідача виплатити недоотримані суми пенсій починаючи з 01.04.2014 р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно припинив ОСОБА_1 виплату пенсії по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей, оскільки є чинним на даний час (на час розгляду адміністративного позову) рішення Теребовлянського районного суду від 05.04.2007 р., яке набрало законної сили, вказаним рішенням визнано безвісно відсутнім ОСОБА_2 - чоловіка ОСОБА_1.

Постановою Теребовлянського районного суду від 6 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позов задоволений. Скасоване розпорядження управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі Тернопільської області від 07.04.2014 р. щодо припинення виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 та зобов'язано виплатити недоотримані суми пенсій за період з 01.04.2014 р..

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільскої області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, чоловіка - ОСОБА_2, визнаного рішенням суду від 05.04.2007 р. безвісно відсутнім, на неповнолітніх синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Розпорядженням управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі Тернопільської області від 07.04.2014 року виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена відповідно до ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з посиланням на те, що в березні місяці 2014 року за даними персоніфікованого обліку виявлений факт роботи ОСОБА_2 за період з лютого 2008 року до листопада 2010 року і з січня 2012 року по червень 2012 року, що підтверджується листом управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі Тернопільської області від 08.09.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач безпідставно припинив ОСОБА_1 виплату пенсії по втраті годувальника, оскільки є чинним на даний час (на час розгляду адміністративного позову) рішення Теребовлянського районного суду від 05.04.2007 р., яке набрало законної сили, вказаним рішенням визнаний безвісно відсутнім ОСОБА_2 - чоловік ОСОБА_1.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо законності рішення відповідача про закриття пенсійної справи № 142851 та припинення виплати пенсії по втраті годувальника.

Відповідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, та поширюється і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

У відповідності ст.49 наведеного Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Теребовлянського районного суду від 05.04.2007 року чоловіка позивача ОСОБА_2, 1973 року народження, визнано безвісно відсутнім, рішення набуло законної сили і не скасоване.

Відповідно ст. 45 Цивільного Кодексу України якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Теребовлянського районного суду від 28 травня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі Тернопільської області про скасування рішення Теребовлянського районного суду від 05.04.2007 року про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім з підстав відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2, а також відсутності даних, що останній з'явився, яке залишене без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах від 17 липня 2014 року .

Згідно вимог ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з наведеного чоловік позивача являється безвісно відсутнім, тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем безпідставно припинена ОСОБА_1 виплата пенсії по втраті годувальника, оскільки є чинним на даний час (на час розгляду адміністративного позову) рішення Теребовлянського районного суду від 05.04.2007 року, яке набрало законної сили, яким визнано безвісно відсутнім ОСОБА_2 - чоловіка ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Теребовлянського районного суду від 6 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.