Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 1 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 749/1321/14 (2а/749/38/14) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, -

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області, в якому просила визнати протиправними дії щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, за періоди з 15.08.1977 р. по 15.08.1980 р., з 15.08.1980 р. по 03.05.1982 р., з 04.05.1982 р. по 22.08.1983 р., з 01.09.1983 р. по 17.08.1988 р., з 06.09.1988 р. по 04.08.2002 р., з 01.09.2003 р., та зобов`язати нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФУ в Щорському районі безпідставно відмовило у призначенні одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, право на отримання якої встановлене п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оскільки позивач має спеціальний педагогічний стаж, її посада відноситься до посад педагогічних працівників.

Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 1 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, позов задоволений.

Визнані протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Щорському районі Чернігівської області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу роботи, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, періоди роботи: з 15.08.1977 року по 15.08.1980 року концертмейстером та викладачем по загальному фортепіано в Новополоцькому музичному училищі; з 15.08.1980 року по 03.05.1982 рік викладачем та концертмейстером по класу фортепіано в Чечерській дитячій музичній школі; з 04.05.1982 року по 22.08.1983 року музичним вихователем в яслах-садку "Ромашка"; з 01.09.1983 року по 17.08.1988 року викладачем по класу фортепіано в Хандинській ДМШ; з 06.09.1988 року по 04.08.2002 рік на посаді викладача по класу фортепіано в Щорській дитячій музичній школі; з 01.09.2003 року по 11.11.2014 року на посаді викладача по класу фортепіано в Щорській дитячій музичній школі ім. Н.Г.Рахліна.

Зобов'язане управління Пенсійного Фонду України в Щорському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, право на отримання якої встановлене п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що з 15.08.1977 року по 15.08.1980 року позивач працювала концертмейстером та викладачем по загальному фортепіано в Новополоцькому музичному училищі (Білорусь). З 15.08.1980 року по 03.05.1982 рік працювала викладачем та концертмейстером по класу фортепіано в Чечерській дитячій музичній школі (Білорусь). З 04.05.1982 року по 22.08.1983 працювала музичним вихователем в ясла-садку "Ромашка" ПМК-215). З 01.09.1983 року по 17.08.1988 року працювала викладачем по класу фортепіано в Хандинській ДМШ (Якутія). З 06.09.1988 року по 04.08.2002 рік працювала на посаді викладача по класу фортепіано в Щорській дитячій музичній школі. З 05.08.2002 року по 01.09.2003 року переведена на посаду заступника директора по навчально-виховній роботі в Щорській ДМШ ім. Н.Г.Рахліна. З 01.09.2003 року і по теперішній час працює викладачем по класу фортепіано в Щорській дитячій музичній школі ім. Н.Г.Рахліна. Згідно наказів по Щорській ДМШ, з 1998 року по теперішній час виконує обов'язки завідуючої фортепіанним відділом (довідка додається). Страховий стаж позивача складає 40 років 5 місяців 16 днів.

У зв'язку з досягненням встановленого діючим законодавством України пенсійного віку, який дає право на отримання пенсії за віком, вона звернулася до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області із відповідними заявами про призначення пенсії за віком, як працівник освіти, відповідно до п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та про виплату одноразової допомоги. Її вимоги щодо призначення пенсії були задоволені і позивачу була призначена пенсія, проте в призначенні одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, право на отримання якої встановлене п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ (1058-15) , було відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач дійсно має відповідний спеціальний педагогічний стаж, її посада відноситься до посад педагогічних працівників, а тому вона має право на пенсію за вислугою років, і який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 (1191-2011-п) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам вник спір щодо законності дій відповідача у відмові виплати грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Пенсійне забезпечення" визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно ст. 4 Закону України "Про позашкільну освіту" позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про освіту" (1060-12) , цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

На підставі п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 р. (433-2001-п) , початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Відповідно ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 (909-93-п) . Посада викладача цим переліком не передбачена, однак за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 р. № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 р. № 01-3/133-02-2 (v01-3283-95) .

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. N 963 (963-2000-п) затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 (1191-2011-п) затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Відповідно п.2 вказаного Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (909-93-п) .

Згідно п.5 цього Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п.6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення.

Згідно п.7 вказаного Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач дійсно має достатній спеціальний педагогічний стаж, її посада відноситься до посад педагогічних працівників, а тому вона має право на пенсію за вислугою років, і відповідно має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 (1191-2011-п) .

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається, при цьому колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 1 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.