Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про визнання протиправним рішення Комісії Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі для розгляду питань, пов'язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , викладене в протоколі № 24 від 01.03.2013 р., та зобов'язання повторно розглянути її заяву від 06.02.2013 р. та зарахувати в спеціальний стаж періоди роботи позивачки: з 01.10.1998 р. по 26.09.2002 р. - на посаді завідуючої аптекою ТОВ "Аптека ВІТАС", з 01.10.2002 р. по 31.12.2003 р. - на посаді завідуючої аптечним складом ТОВ "Медея", з 02.01.2004 р. по 02.04.2008 р. - на посаді провізора-менеджера ТОВ "МЕГСИФАРМ", з 02.07.2008 р. по 25.09.2008 р. - на посаді завідуючої аптекою ТОВ "Ремеді ЛТД", з 06.10.2008 р. по 12.11.2008 р. - на біржі праці, з 03.12.2008 р. по 02.03.2009 р. - посаді провізора у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, з 18.02.2010 р. по дату звернення з позовом до суду (02.09.2013 р.) - на посаді завідуючої аптекою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.12.2013 р. позов задоволено частково: зобов'язано відповідача зарахувати згідно зі ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в спеціальний стаж роботи позивачки періоди праці: з 10.04.1997 р. по 30.09.1998 р. - на посаді провізора-менеджера ТОВ "Фармацевтичне об'єднання ВІТАС", з 01.10.1998 р. по 26.09.2002 р. - на посаді завідуючої аптекою ТОВ "Аптека ВІТАС", з 01.10.2002 р. по 31.12.2003 р. - на посаді завідуючої аптечним складом ТОВ "Медея", з 02.01.2004 р. по 02.04.2008 р. - на посаді провізора-менеджера ТОВ "МЕГСИФАРМ", з 02.07.2008 р. по 25.09.2008 р. - на посаді завідуючої аптекою ТОВ "Ремеді ЛТД", з 06.10.2008 р. по 12.11.2008 р. - на посаді провізора у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, з 18.02.2010 р. по дату звернення з позовом до суду (02.09.2013 р.) - на посаді завідуючої аптекою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до даних трудової книжки позивачки остання, зокрема, в періоди з 10.04.1997 р. по 30.09.1998 р. працювала на посаді провізора-менеджера ТОВ "Фармацевтичне об'єднання ВІТАС", з 01.10.1998 р. по 26.09.2002 р. - на посаді завідуючої аптекою ТОВ "Аптека ВІТАС", з 01.10.2002 р. по 31.12.2003 р. - на посаді завідуючої аптечним складом ТОВ "Медея", з 02.01.2004 р. по 02.04.2008 р. - на посаді провізора-менеджера ТОВ "МЕГСИФАРМ", з 02.07.2008 р. по 25.09.2008 р. - на посаді завідуючої аптекою ТОВ "Ремеді ЛТД", з 06.10.2008 р. по 12.11.2008 р. - перебувала на обліку в центрі зайнятості, з 03.12.2008 р. по 02.03.2009 р. працювала посаді провізора у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, а з 18.02.2010 р. по дату звернення з позовом до суду (02.09.2013 р.) - на посаді завідуючої аптекою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Проте, звернувшись 06.02.2013 р. до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, вона отримала відмову.

Вважаючи, що такими діями відповідача порушено її права, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення при наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. за № 909 (909-93-п) , згідно з розділом 2 якого до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.

При цьому, в примітці 2 до вказаного Переліку також зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно зі ст.ст. 3, 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; заклади охорони здоров'я підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. № 765 (765-97-п) державна акредитація закладу охорони здоров'я (далі - акредитація) - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності; акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.

Таким чином, аптека офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації, а тому відповідно й до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 17.09.2013 р. у справі № 21-241а13.

Натомість, як встановив суд апеляційної інстанції, спеціальний стаж роботи позивачки становить 12 років 10 місяців 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років.

Що ж до інших періодів роботи позивачки в аптечних закладах різних форм власності, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність факту проходження зазначеними закладами державної акредитації, що унеможливлює зарахування періодів роботи в них до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

За наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом попередньої інстанції судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.