Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області на постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 1 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі № 2-а-72/12

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5

до Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити та виплатити пенсію,

У серпні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити та виплатити пенсію.

Постановою Слов'яносербського районного суду Луганської області від 1 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Зобов'язано відповідача нарахувати та виплачувати позивачам пенсію за віком, починаючи з 28 лютого 2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1 серпня 2012 року звернулись до Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області із заявами про відновлення виплати пенсії.

Відповідачем рішеннями від 16 серпня 2012 року № 702/02-01/22 та № 703/02-01/22 відмовлено позивачам у поновленні виплати пенсії з посиланням на відсутність умов, норм і механізмів виплати пенсії громадянам, які проживають в країнах, з якими не укладено міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

З 1 квітня 2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 вказаного Закону виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Враховуючи зазначене, Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області припиняючи виплату пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв'язку з їхнім переїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, діяло відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року (v025p710-09) по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втрачають чинність з 7 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009 (v025p710-09) .

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проживаючи в Ізраїлі, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України (254к/96-ВР) та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 1 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.