Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Болехівської міської ради

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору :

1. Міністерство праці та соціальної політики України

2. Координаційна рада з питань розподілу квартир, що придбані державною іпотечною установою при Кабінеті Міністрів України

3. Державна іпотечна установа при Кабінеті Міністрів України

про визнання рішення недійсним, -

21.04.2010 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним рішення Болехівської міської ради від 17.12.2009 р. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона перебуває на обліку осіб, що потребують покращення житлових умов. Відповідач своїм рішенням оформив право власності на 38 квартир, що розташовані в будинку 32 по АДРЕСА_1, порушуючи при цьому права та інтереси осіб, що знаходились на першочерговому обліку для отримання житла. Вважаючи дії міської ради протиправними та такими, що порушують її житлові права, позивач просила задовольнити позов.

Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 21.02.2012 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями ОСОБА_3 звернулась з касаційною скаргою, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просила їх скасувати, скасувати рішення виконкому Болехівської міської ради від 17.12.2009 р. та від 25.02.2010 р. і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про безпідставність позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Державною іпотечною установою укладено договір відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва - квартири у багатоквартирному будинку по вул. Д.Галицького в м. Болехів. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_5 зобов'язався закінчити будівництво об'єкту, здати його в експлуатацію та передати Державній іпотечній установі майнові права на квартири, а остання зобов'язалась оплатити їх вартість.

17.12.2009 р. виконавчим комітетом Болехівської міської ради прийнято рішення № 357. Вказаним рішенням присвоєно адресний номер багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1; оформлено право власності на 38 квартир вказаного будинку згідно додатку за Державною іпотечною установою та зобов'язано Івано-Франківське ОБТІ видати свідоцтва про право власності.

В подальшому квартири в будинку 132 по вул. Д.Галицького було розподілено між громадянами на підставі списку, погодженого Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані державною іпотечною установою при Кабінеті Міністрів України та затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 р.

Державна іпотечна установа створена постановою КМУ від 8.10.2004 р. N 1330 (1330-2004-п) з метою рефінансування іпотечних кредиторів за рахунок коштів, отриманих від розміщення цінних паперів, а її діяльність внормовується Статутом, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2009 р. N 768 (768-2009-п) .

Уклавши за рахунок власних коштів цивільно-правову угоду, Державна іпотечна установа отримала право власності на об'єкти нерухомості, перелічені у договорі від 15.08.2009 р.

Механізм розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, встановлено Порядком розподілу квартир, затвердженому постановою КМУ від 23.09.2009 р. N 1037 (1037-2009-п) .

Зі змісту рішення виконкому Болехівської міської ради № 357 від 17.12.2009 р. вбачається, що відповідачем оформлено право власності Державної іпотечної установи на квартири, придбані за договором від 15.08.2009 р.

Вказане рішення прийнято у відповідності до приписів статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та приписів пункту 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002 р. N 7/5 (z0157-02) .

При цьому, рішенням відповідача не здійснювався ані розподіл придбаних Державною іпотечною установою квартир, ані затверджувались списки осіб, що мають право на чергове чи позачергове отримання житла у вказаному будинку.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що рішення виконкому не порушує права позивача щодо позачергового отримання житла і доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни судових рішень.

Що стосується вимог касаційної скарги скасувати рішення виконкому Болехівської міської ради від 25.02.2010 р., то з матеріалів справи вбачається, що позивачем адміністративний позов щодо скасування вказаного рішення не заявлявся, що унеможливлює розгляд цих вимог під час касаційного перегляду справи.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 21.02.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.