802/3808/14-а Про визнання незаконними дії Головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою при використанні земельної ділянки та скасування припису - 12.03.2015 Прийняття

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області Лозенка Юрія Івановича, Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області (далі по тексту - Інспекція) про визнання незаконними дії та скасування припису від 02.07.2014 № 000266/14.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду 21.01.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Інспекція просила залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі постанови прокуратури Оратівського району про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів від 14.05.2014 № (02-15)658, доручення прокуратури Оратівського району від 26.05.2014 № (02-15)710, доручення прокуратури Вінницької області від 02.06.2014 № 05/3-443 Інспекцією видано наказ від 12.06.2014 № 927 на проведення позапланової перевірки. Відповідно до даного наказу головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області Лозенко Ю.І. проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства громадянином ОСОБА_3 при використанні земельної ділянки площею 26, 4383 га на території Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області.

Контролюючим органом складено акт обстеження земельної ділянки від 02.07.2014 № 55/14 у якому зазначено, що під час обстеження земельної ділянки виявлено факт механізованого обробітку ґрунту у вигляді дискування, культивації загальною площею 26, 4383 га, в тому числі проведення посівів сільськогосподарських культур: соняшнику площею 18, 4383 га та кукурудзи площею 8, 0 га.

За результатами перевірки встановлено, що громадянином ОСОБА_3 на території Човновицької сільської ради, за межами населеного пункту с. Закриниччя Оратівського району використовується земельна ділянка сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (пасовище) площею 26,4383 га, в тому числі 6,0705 га - пам'ятка археології місцевого значення: поселення черняхівської культури III-IV ст. н.е., на частину якої розмірами 300x300 м, встановлені обмеження відповідно до закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) , про що зазначено в договорі оренди землі від 12.10.2012 та охоронному договорі на пам'ятку культурної спадщини від 28.12.2011 № 40/11.

Право користування земельною ділянкою посвідчується договором оренди землі, укладеного 12.10.2012 між жителем ОСОБА_3 та Оратівською райдержадміністрацією строком на 49 років, відповідно до розпорядження голови Оратівської райдержадміністрації від 04.10.2012 № 393 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства за межами с. Закриниччя на території Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області", державна реєстрація якого проведена Реєстраційною службою Оратівського РУЮ 09.12.2013, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майне про реєстрацію іншого речового права від 26.12.2013 № 15468930.

11.07.2014 ОСОБА_3 оскаржив дії головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням земельного законодавства державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області Лозенка Юрія Івановича, який вручив припис від 02.07.2014 № 000266/14 позивачу.

Рішенням Інспекції від 30.07.2014 № 7/14 припис від 02.07.2014 № 000266/14 залишено без змін.

Рішенням Державної інспекції сільського господарства України від 08.09.2014 № 16/14 рішення Інспекції від 30.07.2014 № 7/14 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії контролюючого органу є правомірними, а з урахуванням того, що позивачем в порушення вимог охоронного договору від 29.12.2011 № 40/11, статей 20, 96 Земельного кодексу України, договору оренди земельної ділянки від 12.10.2012, статті 15 Закону України "Про оренду землі" земельну ділянку використано не за цільовим призначенням, припис реєстраційний від 02.07.2014 № 000266/14 прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, і скасуванню не підлягає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке. Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 (459/2011) затверджене Положення про Державну інспекцію сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Держсільгоспінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Пунктом 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України передбачено, що Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право, серед іншого, складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації усіх форм власності, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, для проведення перевірок з питань, що належать до компетенції Держсільгоспінспекції України; отримувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держсільгоспінспекцію України завдань; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

За правилами частини другої статті 188 Земельного кодексу України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) .

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у вказаній сфері та розглядати відповідно до вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення.

Наведена норма права також співвідноситься з приписами частини першої статті 144 Земельного кодексу України, відповідно до якої у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Отже, Державна інспекція сільського господарства України через свої територіальні підрозділи здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності та має право проводити перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведення яких є також і обов'язком у випадку виявлення порушень в сфері земельних правовідносин.

Щодо вимоги про визнання дій по складанню акта обстеження земельної ділянки від 02.07.2014 № 55/14 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.07.2014 незаконними, слід зазначити наступне.

Процедура планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок визначена Порядком планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132 (z0412-13) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.03.2013 № 412/22944 (z0412-13) (далі - Порядок планування та здійснення контрольних заходів).

Статтею 11 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель зобов'язані додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель несуть відповідальність згідно із законом.

Обстеження земельних ділянок, які використовуються суб'єктами господарювання, що перевіряються, здійснюються інспекційними органами під час проведення планових та позапланових заходів у разі, якщо це пов'язано із необхідністю: визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок без спеціального дозволу; перевірки умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у відповідному проекті землеустрою, стану проведення рекультивації порушених земель; визначення розміру збитків, завданих унаслідок не проведення робіт з рекультивації порушених земель;

підготовки матеріалів з питань: визначення розміру збитків, завданих суб'єктам господарювання (власникам та користувачам земельних ділянок) внаслідок вилучення (викупу) та тимчасового зайняття земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи користуванні, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок; прийняття в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель (пункт 5.9 Порядку планування та здійснення контрольних заходів).

Пунктом 5.10 Порядку планування та здійснення контрольних заходів передбачено, що державні інспектори, а також суб'єкти господарювання, що перевіряються, мають право фіксувати процес проведення відповідного заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи при цьому здійсненню заходу.

Відповідно до пункту 6 Порядку планування та здійснення контрольних заходів за результатами здійснення планових/позапланових перевірок складаються акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акт обстежень земельних ділянок.

Суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій, що дії Інспекції щодо складання акту обстеження земельної ділянки № 55/14 від 02.07.2014 і акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.07.2014 року є правомірними.

Щодо вимоги про скасування припису від 02.07.2014 № 000266/14, необхідно зазначити таке.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Пункт а частини першої статті 96 Земельного кодексу України зазначає, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Як установлено судами попередніх інстанцій відповідно до пунктів 1, 2 охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини від 29.12.2011 № 40/11 м. Вінниця укладеного між управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації (орган охорони) та ОСОБА_3 - користувач (власник) - користувач (власник) бере на себе зобов'язання щодо охорони (частини пам'ятки) пам'ятки археології місцевого значення - поселення черняхівської культури 3-4 ст. ст. н.е., розміри 300*300 м. в с. Закриниччя на термін дії оренди (49 років).

Пунктом 5 договору передбачено обов'язок користувача (власника) використовувати (частини пам'ятки) пам'ятки археології місцевого значення - поселення черняхівської культури 3-4 ст. ст. н.е., розміри 300*300 м виключно під ведення фермерського господарства.

Пунктом 13 договору зазначено інші умови: 13.2 не проводити на них глибокої оранки більше ніж 20 см.; 13.3 не проводити ніяких земляних робіт як на самих землях, так і в межах їх охоронних зон - 50 метрів навколо пам'ятки; 13.5 не проводити ніяких насаджень на території пам'ятки та її охоронної зони без письмової на це згоди органу охорони культурної спадщини.

У пункті 15 договору оренди земельної ділянки від 12.10.2012 зазначено, що земельна ділянка передається в оренду, для випасання худоби.

Проте в порушення вимог пункту 15 договору оренди земельної ділянки від 12.10.2012, позивачем земельна ділянка використовується як сільськогосподарські угіддя - рілля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме проведені механізовані роботи у вигляді дискування, культивації та здійснено посіви сільськогосподарських культур - соняшнику площею 18, 4383 га та кукурудзи площею 8, 0 га, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем в порушення вимог охоронного договору від 29.12.2011 № 40/11, статей 20, 96 Земельного кодексу України, договору оренди земельної ділянки від 12.10.2012, статті 15 Закону України "Про оренду землі" земельну ділянку використано не за цільовим призначенням. Отже, припис Інспекції від 02.07.2014 № 000266/14 прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством

Отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.