Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р.

у справі № 2а-3919/12/2070

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж

про надання дозволу на стягнення податкового боргу, -

У березні 2012 року Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби (далі - позивач, Ізюмська ОДПІ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (далі - відповідач, Ізюмське КПТМ), в якому просило суд надати дозвіл на стягнення з рахунків відповідача суму коштів у розмірі 851 134 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2013 р. позов задоволено: надано дозвіл Ізюмській ОДПІ стягнути з рахунків Ізюмського КПТМ 851 134 грн. в рахунок погашення суми податкового боргу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2013 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2013 р.

Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач є комунальним підприємством та перебуває у власності Ізюмської територіальної громади від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області.

Податковий борг відповідача у розмірі 851 134 грн. виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків, а саме: в декларації № 9011000455 від 15.11.2011 р. на суму 851 134 грн.

Судом першої інстанції позовні вимоги було задоволено з тих мотивів, що податковим органом були вжиті всі можливі заходи з погашення податкового боргу Ізюмського КПТМ, що не призвело до сплати відповідачем відповідних сум до бюджету. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що з метою погашення зазначеного податкового боргу Ізюмською ОДПІ було направлено Ізюмському КПТМ першу податкову вимогу № 1/27 від 16.01.2004 р. про сплату податкового боргу, в якій повідомлено про суму узгодженого податкового боргу, яка отримана відповідачем 20.01.2004 р. та 10.03.2004 р. направлено другу податкову вимогу № 2/26 від 21.02.2004 р., яка одержана платником податків 12.03.04 р., в якій повідомлено ще й про зобов'язання сплатити штраф та про застосування органами податкової служби, в разі несплати боргу, заходів по примусовому стягненню.

12.04.2004 р. позивачем прийнято рішення № 2/24-32284148 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

15.09.2010 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено зміни об'єкту обтяження. та 19.05.2011 р. направлено подання 18.05.2011 р. № 112/9/24-023 голові Ізюмської міської ради О.А. Божкову про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу Ізюмського КПТМ.

26.05.2011 р. від останнього надійшла відповідь на подання, в якій зазначено про відсутність джерела фінансування на сплату податкового боргу Ізюмського КПТМ.

Таким чином, на підставі вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, згідно пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги. Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що податкові вимоги № 2/28 від 21.02.2004 р. та № 1/27 від 16.01.2004 р. не стосуються податкового боргу відповідача, який виник з 2011 року та який позивач просить стягнути, оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2004 році, що у свою чергу свідчить про відсутність у матеріалах справи доказів здійснення встановлених податковим законодавством України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що надання дозволу на стягнення з рахунків відповідача коштів є неналежний спосіб захисту інтересів держави, оскільки законодавством передбачено стягнення коштів.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

За таких обставин, беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р. у справі № 2а-3919/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.